86-річна Циля Краснер мешкає у Вінниці, а народилась у єврейській родині, що жила в місті Тульчині на Вінниччині.
“Батько працював на взуттєвій фабриці, а мама була домогосподаркою. Мали двоє дітей: мене і мою молодшу сестру, — розповідає Циля Краснер. — Ми росли щасливими”. Аж доки... Одного дня до Краснерів прибіг сусід. “Війна, війна!” — кричав чоловік. Наближались німецькі війська.
“Спогади з того часу туманні. Утім я добре пам’ятаю, як посеред ночі в супроводі собак та поліцаїв нас привели в гетто — під нього була виділена одна вулиця в Тульчині. Там у будинках не було ні вікон, ні дверей...”
Циля мала п’ять років, коли з родиною оселилась у гетто. На її очах катували та вбивали інших євреїв. Від поневірянь там дівчинку врятувала українка, яка була товаришкою її мами.
“Тітка Марія до війни привозила із села до Тульчина різні товари на продаж. Вона часто зупинялась у нас. Коли дізналась, що ми в гетто, підкупила поліцаїв і забрала нас від мами. Ми не хотіли з нею розлучатись, але... Пригадую, тітка Марія сказала мені: “Тепер ти Ліля, а не Циля”. І почепила на моє пальто хрестика”.
Невдовзі Марії вдалось врятувати і маму Цилі. “А потім Тульчин звільнили від німців. І ми з мамою пішли до себе додому. Наша хата стояла понівечена. Але ми були щасливі, бо живі”, — каже пані Циля.
Нині жінка найбільше мріє про щастя, мир та здоров’я для всіх добрих людей.
...76-річна вінничанка Юлія Порхун народилась у єврейській сім’ї на Вінниччині вже в повоєнні роки. “Мої дід з бабою багато розповідали про пережите у часи Голокосту, — каже вона. — 1941 року, коли Вінницю окупували, почались розстріли євреїв. Мама зуміла втекти. А дідуся та бабусю у селі Великі Кутищі прихистили сусіди Дем’ян та Маріка Самчуки — вони заховали їх під вигрібну яму. Там дідусь і бабуся просиділи 2 роки та 8 місяців. Сусіди приносили їм їжу, воду...”
Після війни мама Юлії повернулась до Вінниці, а бабуся з дідусем — до свого сільського дому. Щоправда, від нього майже нічого не зосталось.
“Моя мати все життя бачила сни, як вона не встигає на поїзд, щоб утекти з міста, і її вбивають, — каже пані Юлія. — Моя родина пережила страшні часи. І все, про що я мрію тепер, — аби таке ніколи не повторилось. Я всім серцем вболіваю за мир в Україні”.
ДО РЕЧІ
Голокост. Історичні штрихи
“Точну кількість жертв Голокосту дослідники не можуть підрахувати досі, — каже історик Андрій Усач. — Йдеться про приблизно 6 мільйонів жертв, з яких 1,6 мільйона — євреї з України. На території нашої держави Голокост розпочався в 1941 році й тривав до 1943-го. Нацисти розробили близько десятка методів масового винищення євреїв. Один із особливо жорстоких назвали “упаковка сардин”. Цей метод передбачав змушування євреїв лягати в ями на вже мертві тіла інших жертв нацистів. Потім їх розстрілювали. Також організовували масові потоплення людей. А в Хмельницькій області зафіксували такий випадок. Євреїв завели в шахту та підпалили її...”
Історик каже — дослідження Голокосту тривають. “Збір даних про ці страшні події має змусити людей більше ніколи не повторювати схожих катастрофічних помилок”, — каже він.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію меча Петра Сагайдачного
