Поважна ювілярка мешкає в селі Золотий Потік. А народилася пані Ганна у великій багатодітній родині — була другою з-поміж семи братів та сестер. Батьки мали багато поля, худоби. Тож дівчинка закінчила лише один клас польської школи — велике господарство потребувало робочих рук, зокрема й малих. Та попри це, Ганнуся зуміла самотужки осягнути грамоту.
У роки Другої світової війни 16-літню юнку вивезли до Німеччини. Три роки рідні не знали, чи вона взагалі жива. На чужині Ганна працювала на цегельні. Робота була каторжна — тендітна дівчина розвантажувала вагони з цементом і носила на плечах важезні мішки. Коли у 1945 році повернулася додому, радості рідних не було меж. Щоправда, велика родина бідувала: німці розграбували їхнє господарство.
“Та мама не сумувала, вона тоді молода була, весела, — каже Ольга Пустовійт, донька ювілярки. — Піснями, працею та позитивним ставленням до життя навіть у важкі часи дивувала всіх. І Бог винагородив її за таку добру, щиру вдачу знайомством із нашим майбутнім татом, Григорієм. Він був на шість років старший, працював кіномеханіком”. Молоді люди закохалися і побралися. Згодом Григорій став штукатуром і будівельником. Самі з дружиною хату собі поставили, ще й десяткам односельців вправний майстер допоміг будуватися.
У сім’ї народилися троє дітей: Стефанія, Ольга та Володимир. Син Храпків згодом став трактористом та, на превеликий жаль, загинув у ДТП. Стефанія була кухаркою, а Ольга вивчилася на інженерку. “Мати з батьком нас любили, але й були вимогливі та справедливі, — ділиться донька. — Нас, дітей, вони навчили працювати, допомагати тим, хто в біді, дбати про родину”. Дівчата перейняли від неньки вміння куховарити і вишивати. А Ганна замолоду була вправною господинею, уміла із дуже простих продуктів приготувати смачні страви. Однією з коронних був джур — борщ із квашених буряків на заквасці із житнього борошна, куди жінка додавала картоплю, моркву та зелень. Джур був без м’яса, проте смачний. А на свята Ганна пекла завиванці з вишнями та маком і медівники.
У 1986 році чоловіка не стало. Ганна довго сумувала, але треба було жити далі. Здолати всі труднощі допомагали любов рідних і пісня. “Мати, хоч як їй на душі було тяжко, співала про кохання, долю дівочу та жіночу, про Україну, стрілецькі, козацькі пісні, — зауважує співрозмовниця. — І до церкви постійно ходила, Богові дякувала за все, що має, долі доброї нам просила”. За словами доньки, мати відвідувала храм аж до 92 років.
Нині пані Ганна почувається, як на свої літа, добре. Хоч з паличкою, але ходить по подвір’ю, допомагає доньці у господарстві — кукурудзу лущить, курей годує. Також довгожителька уважно стежить за новинами, молиться за наших захисників. Любить, коли родина збирається за великим столом. А вона — чималенька. Ганна Храпко має 9 онуків, 12 правнуків та 4 праправнуків.
Золотий ювілей жінка святкувала у колі рідних. Трішки поспівала, але менше, як зазвичай. Каже: береже силу, аби досхочу наспіватися у день нашої перемоги.
