На більшості малюнків Юлії Шанюкевич — мальовнича Україна, дівчата в калинових вінках, закохані пари, квіти... Кожна робота — неповторна. Мисткиня з Луцька розмальовує тубуси від снарядів, гільзи, ящики, військові каски, виставляє їх на аукціони, а вторговані гроші спрямовує на потреби армії.
“Скільки себе пам’ятаю, захоплююся живописом. Хоч художньої освіти не маю. Створювала портрети й пейзажі на замовлення, розмальовувала стіни, — розповідає 43-річна волонтерка та мисткиня Юлія Шанюкевич. — Після 24 лютого 2022 року шукала різні варіанти, як допомогти війську. Спершу малювала шеврони, аби піднести бойовий дух бійцям, висловити їм вдячність і підтримку. Це були назви та емблеми бригад, позивні або ж аніме-персонажі — багато військових замовляли нашивки з ними. На знак подяки надсилали мені гільзи, тубуси, ящики від патронів. Спробувала розмалювати їх, мені сподобалось. Одного разу знайомий оголосив збір на деталі комплектації дронів, запропонувала йому продати мій тубус. Ідея спрацювала — і це мене надихнуло творити далі.
Коли треба оперативно закрити збір, працюю і вдень, і вночі. Іноді захисники, які нині на передовій, роблять мені замовлення, я їх виконую, а воїни вже самі проводять аукціони. Наприклад, був збір на РЕБ. Я розмалювала тубус від протитанкової керованої ракети (ПТУРа), і він допоміг зібрати 70 тисяч гривень. На іншому зборі за два тубуси вдалося вторгувати 250 тисяч. Це неабияк радує. Ось з фронту мені знову передали два тубуси, які маю розписати. Їх розіграють за донати для бійців, котрі воюють на Сумському напрямку. Захисникам треба терміново відремонтувати машину для бойових завдань, яка потрапила під обстріл. А якось гільзи, які я розмалювала, волонтер подарував благодійникам із-за кордону, що підтримують нашу армію”.
За словами художниці-волонтерки, багато часу йде на підготовку матеріалу, з яким вона надалі працюватиме. Приміром, латунна гільза “приїжджає” з передової окиснена, зі слідами нагару.
“Знайшла варіанти, як повернути гільзам кращий вигляд. У літрі теплої води розчиняю 1 — 2 столові ложки лимонної кислоти та додаю трохи засобу для миття посуду. Занурюю у розчин гільзу на три-п’ять хвилин. Латунь може стати рожевою через вимивання цинку з поверхневого шару. Далі треба ще “погратись” — повернути їй золотий блиск. Ретельно промиваю гільзу водою з содою, аби нейтралізувати дію кислоти. Метал як новий не буде, але під розмальовування цілком підходить. Далі його грунтую, — ділиться співрозмовниця. — Малюю акрилом. Обов’язково працюю в рукавицях, щоб не було плям від пальців на артефакті. Зображення закріплюю кількома шарами лаку. Над сюжетами довго не міркую, вони народжуються в моїй уяві. Починаю з центральної фігури, а вже у процесі розвивається сюжет. Слава Богу, все виходить з першого разу. Ймовірно, вищі сили мені допомагають у цій благородній справі. На тубусах зображаю наших захисників у пікселі, маки, державний прапор. А трохи далі розміщаю шахеди й ракети — те, що прилітає від горе-сусідів, але стараюся донести, що ми гідно даємо відсіч і зрештою переможемо ворогів”.
А надихає волинянку творити коханий чоловік, який добровольцем пішов на війну. “Він боронив Донеччину, брав участь у визволенні Харківщини, — каже Юлія. — Наразі звільнений зі служби за станом здоров’я”.
Організовувати аукціони й продавати вироби художниці допомагає волонтерка Юлія Кардаш. У неї на передовій служить брат. За словами дівчини, якщо просто оголошувати збір, то люди не відгукуються. Вона ж виставляє лоти: тубуси, гільзи, ящики від патронів. А після лотереї генератор випадкових чисел обирає переможця. І за донат 100 гривень людина виграє унікальний сувенір.
Юлія Шанюкевич каже, що не рахує, скільки військових артефактів уже розписала. Але завдяки її таланту за три роки вдалось закрити потреби армії на понад мільйон гривень. “Мій тубус — це маленька цеглинка, чиясь гривня — маленька цеглинка, разом ми будуємо стіну, яку ворог не зможе здолати”, — переконана волинянка.
