Хлопчик живе у Львові, але поїхав у Вінницю погостювати до бабусі з дідусем. Того трагічного дня він пішов з мамою на консультацію у місцеву клініку. Там і сталося те, що змінило його життя назавжди...
Батько дитини до родини не поїхав, але постійно був “на телефоні” з дружиною, яка ділилась усіма нюансами, пов’язаними з візитом до медиків. Та об одинадцятій годині зв’язок урвався. Тоді він побачив у новинах, що по Вінниці завдали ракетного удару. Не одразу дізнався, що мама Ромчика загинула на місці...
“Опізнати її тіло було неможливо. Через три дні після трагедії зробили ДНК-тест і підтвердили, що одна із загиблих — моя дружина, — каже Ярослав Олексів. — Мені важко описати свій емоційний стан. Нині ще навіть не можу повірити, що моєї коханої більше немає. Намагаюся триматися і не давати волі емоціям, бо потрібно рятувати сина”.
Під час ракетного удару Ромчика відкинуло вибуховою хвилею, тому він не опинився під завалами. На допомогу збіглися люди, хлопчика забрали медики “швидкої”. Окрім опіків, у нього виявили відкритий перелом руки і два осколкові поранення голови. Останні, на щастя, не пошкодили мозок дитини. За декілька днів лікарям вдалося стабілізувати його стан.
“Коли Ромчика привезли до лікарні, він ще був при тямі, — розповідає батько. — Сказав, що бачив, як маму притисло уламками будівлі. У нього був загальний шок, лікарі ввели наркоз”.
У маленького пацієнта сильно обпечені руки, ноги та обличчя. Дотепер він — на штучній вентиляції легень, адже через їх набряк наразі не може самостійно дихати.
“Нині син у стані коми, з якої його не можна виводити, щоб не стався больовий шок, — пояснює тато. — Поїдемо до клініки в Німеччину, де йому мають зробити декілька пересадок шкіри. Лікарі сказали, що процес реабілітації буде тривалим. Як мінімум — пів року”.
Ярема Безніско, завідувач відділення анестезіології лікарні Святого Миколая, каже, що у дитини були дуже важкі глибокі опіки. “Приблизно 40% шкіри та 35% внутрішніх опіків. Найважчими виявились опіки дихальних шляхів, — пояснює лікар. — Ми домовилися із клінікою у Дрездені, яка займається транспортуванням та лікуванням пацієнтів із термічними й хімічними опіками. Там Ромчикові зроблять декілька операцій із пересадки шкіри, а потім проведуть пластику обличчя”.
До речі, Ярослав — музикант, як і його загибла дружина. Вони обидвоє викладали в музичній академії. Жінка — акордеоністка. Їхній син також вчиться грати на цьому інструменті...
“Я пообіцяв лікарям, які боролися за життя Ромчика, що після реабілітації ми обов’язково зустрінемося й зіграємо для них концерт”, — каже Ярослав Олексів...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію 29-річного священника Богдана Каплуна, який загинув на війні
