Коли розпочалася велика війна, за плечима полтавця Андрія Орлова були два роки служби заступником командира взводу снайперів батальйону “Донбас”. Саме там боєць взяв собі позивний “Сармат”. У березні 2022-го у складі 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ він уже воював на Півдні та звільняв Херсон.
“Андрій був єдина дитина в родині, й усю себе я віддавала його вихованню, — розповідає мама воїна Олена Орлова. — Сину подобався спорт, добре давалися англійська, французька, німецька мови. Після школи він вступив до педагогічного університету, здобув фах вчителя іноземних мов і дитячого психолога. У рідній Полтаві Андрій зустрів свою кохану Тетяну і дуже радів, коли в них народився син Денис. Щоби заробити на життя, працював у багатьох міжнародних компаніях”.
Після повномасштабного вторгнення Андрій Орлов повернувся до України з Іраку, розірвавши контракт із тамтешньою фірмою. І вже у березні став до лав ЗСУ. На рахунку відважного бійця — десятки успішних та надскладних бойових операцій. Саме “Сармат” 10 листопада 2022 року особисто підняв прапор над деокупованою Снігурівкою, що на Миколаївщині. А також разом зі своєю групою “Браво” звільняв від ворогів Херсон та прилеглі острови.
“Син розповідав, що часто вони форсували річки просто вбрід. І в дощ, і в холод, а потім доводилось ще й ночувати під дощем, — провадить далі пані Олена. — А від побратимів я не раз чула, що Андрієвої групи дуже боялись окупанти. За проведені операції на Херсонщині йому надали звання Героя України та орден “Золота Зірка”. Лише під час нагородження ми дізналися, що Андрій був там поранений. Але залишився разом з побратимами і командував діями групи”. Найперше, що зробив “Сармат” після вручення найвищої державної нагороди, — відправив фото своєму синові, якого любив понад усе на світі.
Власне останнім із рідних, хто спілкувався з ним, був Денис. Батько повідомив, що вирушає на завдання, що через два дні зателефонує. Проте цього, на жаль, не сталось. 6 вересня 2023-го “Сармат” разом зі своєю групою виконував завдання в районі села Одрадокам’янка на Херсонщині. Бійці знищили техніку та особовий склад ворога. Розвідувальна група також вела стрілецький бій. Противник переважав їх кількісно, а проте відступив. Але під час бою Андрій зазнав осколкових поранень і помер від крововтрати дорогою до лікарні.
Поховали 39-річного Героя у рідній Полтаві. На його честь назвали сквер у центрі міста. Посмертно Андрія Орлова нагороджено “Хрестом бойових заслуг”. “Часто ходжу до сина на могилу, несу його улюблену каву і кажу, як важко нам без нього, — з сумом мовить мати. — Знаєте, я так мріяла, що буде перемога і ми усією родиною у вишиванках пройдемося Хрещатиком. Але... Тепер Андрій — наш небесний янгол”.
