У селищі Ріпки на Чернігівщині до будинку 58-річного Анатолія Кульгейка, який очолював районне товариство мисливців і рибалок, увірвались окупанти і стали вимагати списки місцевих членів. Аби не здати своїх, чоловік зважився на героїчний крок, унаслідок якого один росіянин загинув, іншого було травмовано...
“Анатолій Кульгейко керував мисливською спілкою понад десять років, організовував полювання та був досить відомий у нашому районі, — згадує Сергій Горонович, товариш загиблого. — Певна річ, він мав рушницю, як і інші мисливці. Напередодні саме з такої зброї збили ворожий дрон у сусідньому селі Замглай. Тому рашисти стали обходити домівки місцевих у Ріпках — шукали, хто стріляв. Люди до останку не признавались, а потім, ймовірно, хтось підказав, як можна дістати списки місцевих мисливців. І орки цілеспрямовано пішли до будинку Анатолія Івановича.
Стали гримати у двері та погрожувати їх виламати. Чоловік спокійно відчинив, вийшов надвір, перед тим попросивши дружину сховатися. З її слів, розмова була недовгою, а після того пролунав гучний вибух. Як з’ясувалося, вороги поставили ультиматум: або даєш списки колег, або тобі кінець. За лічені секунди Анатолій Кульгейко наважився вихопити гранату з рук окупанта і підірвати”.
Пані Зінаїда зі слізьми на очах просила викликати швидку допомогу, проте армійці рф, які залишилися живі, розпочали обшук. Нічого не знайшовши, забрали тіло свого загиблого та пораненого і пішли геть.
Тим часом у пана Анатолія були сильно роздроблені нижня та верхня щелепи, черепно-мозкова травма, кінцівки — посічені осколками.
“Син, який приїхав негайно, відвіз батька до місцевої лікарні, — веде далі пан Сергій. — Медики заявили, що стан украй важкий. В останні хвилини життя на операційному столі Анатолій Іванович міцно стискав у руках хрестик, який до того у нього був на шиї, цілував його, доки міг...
Поховали чоловіка у сусідньому селі, звідки він родом. Попрощатися прийшло мало людей, адже не всі змогли приїхати через окупацію. Після його героїчного вчинку росіяни більше у Ріпки не потикалися”.
За словами колег загиблого, у пана Анатолія завжди була патріотична позиція, він з гордістю носив вишиванку.
“Коли почалася війна, не стримував обурення та називав росіян нелюдами. Тікати нікуди не думав, бо був сміливою людиною. Ніколи не боявся висловити свою позицію і завжди дотримував слова, — каже Олена Сачок, голова Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок. — Будемо клопотати перед своїм керівництвом у Києві, аби подати Анатолія Кульгейка на відзначення званням “Герой України” посмертно, бо він вчинив як людина з великої літери. Не кожен готовий віддати своє життя, щоб захистити інших”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що херсонці розповідають про життя в окупації
