З перших днів війни Константин Малецький разом із батьками вступив до лав ТрО, згодом перевівся до батальйону “Азов”. Загинув на Донеччині, прикривши собою медика й пораненого побратима.
Константин народився у Моршині, що на Львівщині, навчався у місцевій школі-ліцеї. У 2017 році вступив до Львівського ліцею імені Героїв Крут. “Костя прийшов до нас скромним хлопчиною невисокого зросту, а за три роки навчання змужнів, ще й проявив неабиякі лідерські здібності, — розповідає Ірина Хома, класна керівничка Героя. — Він був успішним учнем, допомагав у навчанні однокласникам. Чи не найбільше захоплювався історією України, читав багато творів з української літератури, любив спорт”.
Протягом трьох років за однією партою з Костею навчався Олег Мішкевич, хлопці стали найкращими друзями. “Костя був дуже розумним, мав неабияку пам’ять, швидко опановував новий навчальний матеріал, — каже Олег. — Йому легко давались різні предмети: як англійська, так і математика”. А ще, за словами друга, Константин був дуже енергійним, любив пригоди й швидкість. “Ми разом їздили до скель Довбуша, фортеці Тустань, скельного монастиря в Розгірчому, — каже Олег. — Та чи не найбільше запам’яталась чотириденна поїздка з наметами в Хуст (Закарпаття). Любов до природи й подорожей йому прищепили батьки — вони часто мандрували Україною разом із трьома дітьми. Ця дружна й міцна сім’я для мене завжди буде взірцем”.
Константин мріяв відкрити свою майстерню з ремонту мотоциклів та іншої техніки. Але почалось повномасштабне вторгнення, і юнак разом із батьком та мамою вступив до лав 103-ї бригади ТрО.
“Обрав позивний “Рутен”, адже знав, що в минулі століття так називали українців, — пояснює Олег. — Починаючи з літа, воював на Сході країни”.
Наприкінці минулого року Константин поділився з другом, що хоче бути більш ефективним на війні, тому вирішив перевестись до батальйону “Азов”. “Костя був у багатьох гарячих точках, зокрема, брав участь у штурмі Ямполя. Але про це майже не розказував. Він був дуже скромним, не любив хизуватись бойовими подвигами”, — каже Олег.
Приєднавшись до лав 3-ї ОШБр “Азову”, Константин спершу проходив підготовку в навчальному центрі. Йому сподобалось опановувати нові знання. Якось зателефонував другові, щоб розпитати про правила вступу до вишу й подальшого навчання, аби отримати офіцерське звання. “Він міг розкрити свій потенціал, адже був дуже кмітливим і розумним”, — твердить Олег. Згодом “Рутен” повідомив другові, що бере участь у боях за Бахмут.
Фото надав Олег Мішкевич
Того дня Константин прикривав медика під час евакуації пораненого. “Їх почала накривати артилерія, — каже Олег. — Костя закрив собою медика й пораненого побратима. Осколок потрапив другу в бік — між пластинами бронежилета”. Воїн загинув за місяць до свого 20-річчя…
“Костя мав стати елітою української армії, — каже Дмитро Кухарчук, командир 2-го штурмового батальйону 3-ї ОШБр. — Він назавжди залишиться еталоном у наших серцях...”
Солдата Малецького посмертно нагороджено орденом “За мужність” II ступеня. Моршинській школі-ліцею присвоїли ім’я полеглого Героя.
