38-річний Дмитро Мельник (ім’я та прізвище змінено на прохання героя) — уже другий рік на громадських роботах. Він отримує зарплату і 20% її віддає державі.
“У 2014 році я мав умовний термін за крадіжку з проникненням, — розповідає. — А в 2015-му сестра дружини була у нас вдома. Ми випивали, вона дала мені золотий ланцюжок, щоби здав у ломбард. Я відвіз, а вона потім написала заяву, що я вкрав золото. Вирок — 4 роки та 4 місяці за гратами. А якби я тоді не пиячив, нічого б і не сталось, мабуть...
Коли потрапив за грати, то зрозумів, що відчуваєш без свободи, без можливості вийти на вулицю. Мріяв про волю, про те, щоби повернутись до дружини, до дворічного сина. У листопаді я потрапив за грати, а вже в грудні прийняв чітке рішення — змінити своє життя. Першим кроком стало те, що я відмовився від спиртного. Попри пропозиції від інших ув’язнених випити — не піддавався спокусі.
Рідні та друзі дуже допомагали мені змінитись. Я пропонував, щоби дружина знайшла собі когось іншого, бо мене довго чекати, але вона не погодилась. Приїжджала до мене на годинні та триденні побачення. Мій син думав, що я на заробітках. Я не бачив, як він росте, не міг бути поруч. І це був мій найбільший стимул повернутись додому.
Також я мав вибір — працювати або не працювати. Обрав перше. Став працювати на кухні, міг вільно ходити по дворі, зібрав певну кількість подяк за свою поведінку. Є така практика — якщо людина виправилась, то адміністрація в’язниці може написати характеристику та дати шанс раніше вийти на волю. У мене так склалось — і львівське комунальне підприємство погодилось взяти мене на роботу під свою відповідальність”.
Із 2018 року чоловік працює муляром у ЛКП. Термін його покарання минає у березні 2020-го.
“У нашій сім’ї змінилися стосунки, припинилися конфлікти. Я стараюся допомагати дружині в усьому. Мені ніби очі відкрились. Я зрозумів, що людина сама творить своє життя”, — каже Дмитро. У жовтні у пари народився другий син.
“Ми дуже хотіли цю дитину, адже дружині 35 років, мені 38, — розповідає чоловік. — Нині я шукаю додатковий заробіток. Після роботи в ЛКП наразі ходжу ще на будову, часом уночі на ринку вантажником працюю. І дотепер зовсім не вживаю спиртного, навіть пива!”
Чоловік каже, що вдячний дружині, яка чекала його 2 роки та 4 місяці, матері, яка допомагала та підтримувала.
“Я робив багато поганих вчинків і тільки після того, як опинився за гратами, зрозумів, що маю відповідати за кожну дію, — каже Дмитро. — Про вчинки шкодую, але вдячний за результат. Покарання мене навчило, врятувало життя та сім’ю”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історії жінок, яким вдалося вирватись із домашнього пекла
