Пані Корнелія народилася в селищі Обертин у чималій сім’ї, де, крім неї, росло ще семеро дітей. Батько дівчини був швець, а мати — домогосподарка.
Юність прикарпатки затьмарила Друга світова війна. Її сім’я була змушена покинути домівку й перебратися подалі від боїв, в інше село. Якось голова родини приїхав в Обертин, щоб взяти дещо з речей. У нього потрапив смертельний осколок і пробив груди... З часом Ковтуни (дівоче прізвище дівчини) таки повернулися додому, але замість обійстя застали згарище. Тож шукали прихистку в родичів.
Згодом Корнелія вийшла заміж. Обранцем юної красуні став односелець Микола Яворський. У час війни він служив артилеристом. “Наш батько був добрий, але суворий, бо багато що на своєму віку побачив, — розповідає Мирослав Яворський, середульший син довгожительки. — Та з мамою вони жили у великій любові й повазі”.
Попри життєві перипетії, Корнелія вивчилася у Чернівецькому фінансовому технікумі на бухгалтерку. Там же здобув освіту і її чоловік. У пари народилося троє синів. “Мама і про нас, і про тата завжди дуже дбала. Дуже смачно варила. Але найважливіше — навчила нас бути чесними, чуйними до інших і любити Україну, — мовить пан Мирослав. — Знаєте, у радянські часи було непросто. До батька приходив товариш, який відбував тюремне ув’язнення за участь в ОУН. І якби хтось з нас сказав десь зайве слово, то хто знає, що б сталося з родиною”.
Тривалий час Микола Яворський працював в одному з коломийських ремонтно-будівельних управлінь головним бухгалтером, а дружина — головною економісткою. Подружжя дало добру освіту трьом своїм синам. Старший Роман — науковець, фізик, викладає у Львівському національному університеті імені Івана Франка, середульший Мирослав і наймолодший Ігор — лікарі-гінекологи. “Ми з братом перебрали цей фах у спадок, — мовить з усмішкою пан Мирослав. — Адже прабабуся по батькові була акушерка, а прапрабабуся — знана повитуха. Завдяки їм на світ з’явилися сотні немовлят”. На жаль, у 2002-му пані Корнелія овдовіла.
За словами сина, ще до 98 років його мати була жвавою. “А потім впала і зламала ногу в стегні, — каже пан Мирослав. — Після операції почала ходити, але знову впала й зламала другу ногу. Тому переважно сидить. Але любить поговорити, згадати минуле...” І дуже тішиться, що дочекалася аж п’ятеро внучок і восьмеро правнуків. Гордиться, бо серед них багато науковців і лікарів.
Мешкає бабуся в Коломиї, разом з родиною наймолодшого сина. Пані Корнелія не раз каже рідним: ніколи не думала, що на її вік випаде ще одна жорстока війна. “Понад усе мама мріє дочекатися нашої перемоги. Дав би Бог”, — підсумовує Мирослав Яворський.
