Жителька Львівської області Галина Карп’як вп’яте стала мамою. Унікальність цього випадку в тому, що всі її дітки з’явились на світ після кесаревого розтину. Лікарі кажуть: таке стається вкрай рідко, адже щоразу після кесаріння збільшується ризик розвитку ускладнень як для жінки, так і для дитини.
...Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилась на роботі, між парою спалахнуло кохання. “Ми обоє виросли в багатодітних сім’ях, — розповідає Галина Карп’як. — Мої батьки виховали чотирьох дітей — у мене є сестра і двоє братів. А в Андрія — брат і п’ятеро сестер. Їх семеро”. Одинадцять років тому пара побралась, подружжя мріяло про двох-трьох діток.
“Перша вагітність перебігала добре, але під час пологів голівка дитини стала поперек, відтак медикам довелось провести кесарів розтин, — зауважує моя співрозмовниця. — Отож у травні 2015 року на світ з’явилась Софійка — я завжди мріяла так назвати донечку. До того ж так звати мою свекруху. Тож із вибором імені ми не вагались”.
Невдовзі жінка завагітніла вдруге й у січні 2017 року народила Соломійку. “Якщо після першого кесаревого розтину до других пологів минає більше двох років, жінка може народити природним шляхом. Але в цьому випадку минув рік і сім місяців, тому лікарі вдруге провели кесарів розтин, — пояснює Ірина Кухаєвич, завідувачка клініко-діагностичного відділення лікарні святої Анни (Перше ТМО Львова). — У березні 2018 року я приймала треті пологи пані Галини. Зауважу, якщо перші двоє немовлят з’явились на світ шляхом кесаревого розтину, усі наступні пологи можуть проходити лише в такий спосіб. Тож дівчинка Анастасія також народилась після кесаревого розтину”. За словами лікарки, дуже часто після перенесених трьох кесаревих жінки більше не наважуються на вагітність, бо з’являється чимало протипоказів. Але подружжя Карп’яків мріяло про синочка.
“Ми виховуємо діток удвох із чоловіком, нам ніхто не допомагає. Моїх батьків уже немає, а мама Андрієва живе в іншому районі, має проблеми зі здоров’ям, правда, час від час навідує нас, — розказує пані Галина. — Тож щоразу, коли я їхала до пологового, із дітками залишався чоловік — варив їм їсти, доглядав, бавив. Він добрий і турботливий батько, діти люблять його”. Так сталося й у січні 2021 року, коли синочок Ярослав вирішив з’явитися на світ. Тоді пані Галина перенесла четвертий кесарів розтин.
А через три з половиною роки після того запідозрила, що знову при надії. “Зробила тест і дізналась, що в нас буде ще одне малятко”, — ділиться з усмішкою жінка. “Коли Галя поділилась новиною, я зрадів, адже де виросло четверо, виросте й п’ята дитинка”, — зауважує 39-річний Андрій Карп’як.
30 липня цього року на 37 тижні вагітності в жінки відійшли води. “За мою більш як 20-річну практику проводити жінці п’ятий кесарів розтин довелося вперше, — каже акушерка-гінекологиня Ірина Кухаєвич. — Загалом такі випадки стаються дуже рідко, бо чергове оперативне втручання складніше за попередні, при тім збільшується ймовірність розвитку таких патологій, як злукова хвороба, прирощення плаценти до стінок матки та сечового міхура, ще й значно вищий ризик кровотечі. Пані Галина дуже любить дітей, вона вірила, що все вдасться! А завдяки командній роботі наших спеціалістів все минуло добре — народився здоровий хлопчик із вагою 2800 грамів та зростом 50 сантиметрів”. За шкалою Апгар стан новонародженого оцінили у 8,9 бала з десяти — це доволі високий показник.
“Пригадую, анестезіолог зауважив, мовляв, ви — унікальна мама, нічого не боїтесь, ні за що не переживаєте, окрім як за дітей”, — ділиться пані Галина. Отямившись після наркозу, жінка одразу ж пішла до дитячого відділення. Лікарі тоді здивовано спитали: “Вам не боляче?” А вона відповіла: “Біль не має значення, бо там моя дитина”.
Дочекавшись удома меншого братика, діти обрали йому ім’я — Максимко. Тоді як батьки хотіли назвати Зеновієм. Зрештою, знайшли компроміс — дали синочкові подвійне ім’я — Максим-Зеновій. Відтоді старші діти допомагають доглядати молодшого братика. Навіть якщо бавляться надворі, часто забігають до оселі, аби пересвідчитись, чи він спить.
Фото надала співрозмовниця
Під час нашої розмови Максим-Зеновій саме прокинувся, мама взяла його на руки й продовжила спілкування, запевняючи, що малюк має гарний апетит і добре спить. “Часто люди питають, як ми даємо собі раду з п’ятьма дітьми, адже і з однією дитиною буває важко, — каже Галина Карп’як. — А я завше щиро відповідаю: наші діти — чемні. Прокинувшись, застеляють ліжка й снідають, не вередуючи й не перебираючи стравами. Зранку й ввечері вони моляться. Старші дівчатка ходять на молебень до каплички, яка через дорогу від нашої хати. Крім того, в нас велика господарка — тримаємо корову, коней, курей, качок, індиків. Ще й маємо город, де вирощуємо овочі. Й сад з 60 плодових дерев та кущів (яблуні, грушки, смородина). Тож у нас — все своє, готуємо закрутки на зиму. Усе робимо разом із чоловіком! А старші донечки (їм уже 9, 7 і 6 років) допомагають, дивляться за молодшими братиками. Ми вчимо їх бути дружними й підтримувати одне одного, аби мали опору в дорослому житті”.
До слова, Максим-Зеновій став 21-ю дитиною у цій великій родині. “У мене — одинадцятеро племінників, двоє з них від початку повномасштабного вторгнення стали на захист України, а в Галини — п’ятеро, — каже Андрій Карп’як. — Плюс наших п’ять діточок”.
“Хтось воліє жити без дітей, деякі батьки відмовляються від своїх діток, — додає 38-річна Галина Карп’як. — А для нас діти — це сенс життя! Надзвичайно цікаво спостерігати за їхнім розвитком. А вони щодня придумують щось нове, роблять свої відкриття. У Софійки — чудова пам’ять, вона гарно співає, бере участь у творчих конкурсах. Соломія любить малювати, Настя — декламувати вірші. Вони в нас дуже творчі дівчатка, навчаються у четвертому, третьому й другому класах. Ярослав ще наразі залишається вдома (бо садок — в іншому селі) разом із меншим братиком. Знаєте, я не уявляю іншого життя”.