Тарас народився й виріс у Здолбунові, що на Рівненщині. Після гімназії вивчився на менеджера, працював за фахом. Любив спорт, займався футболом, зокрема й американським. Та понад усе захоплювався історією України. І хоч свого часу був визнаний непридатним до військової служби, став на захист рідної землі.
“Мій батько був вояком УПА, за це в 1944-му його заслали у Норильськ, де відсидів 10 років, — розповідає тато воїна Петро Галянт. — Син дуже цікавився історією нашого роду, вишукував дані в архівах. Ще у школі Тарас долучився до організації “Тризуб”, а згодом був учасником Помаранцевої революції. Коли почалась Революція Гідності, допомагав доглядати маму, яка через хворобу була прикута до ліжка. При тім їздив на Майдан — не міг стояти осторонь таких важливих для країни подій”.
У червні 2023 року Тарас Галянт пішов до військкомату, приховавши, що через стан здоров’я визнаний непридатним до служби. “Ми швидко зібрали йому речі, і о п’ятій вечора син виїхав на полігон, — провадить далі співрозмовник. — Він був непоганий комп’ютерник — добре знався на цій справі, проте вирішив приєднатись до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Опісля я приїхав до Житомира, аби провести Тараса на навчання до Польщі”. Тоді — у серпні — батько бачив сина востаннє.
Повернувшись із-за кордону, Тарас разом із побратимами потрапив на Донецький напрямок, став гранатометником. “Він увесь час був на нулі, — ділиться Петро Галянт. — Наша остання розмова відбулася 11 січня минулого року — тоді сина відправили з позиції на відпочинок”. Тарас попередив, що наступного дня йде на завдання. А згодом батькові надійшло сповіщення, що його син зник безвісти.
“Може, Тарас сам зголосився піти на завдання з іншою групою. Бо кілька днів я телефонував його побратимам, та вони нічого не знали про це. А невдовзі й вони загинули”, — каже пан Петро. Він здав зразок крові для ДНК-експертизи, подавав запити у різні інстанції, чекав і вірив, що син живий. Але цьогоріч у червні йому подзвонили з Харкова й повідомили: “Є збіг за даними ДНК-експертизи”. Потім провели повторний аналіз, результат якого підтвердив — це тіло його сина. 38-літній Тарас Галянт загинув 12 січня минулого року під Новомихайлівкою.
28 жовтня 2025-го усією громадою воїна провели в останню путь. “Його називали “Камаз”, бо, попри невисокий зріст і худорляву статуру, в американському футболі завжди йшов напролом. Тарас мав загострене почуття справедливості, — додає друг воїна Олександр Данилюк. — І найбільше прагнув, аби Україна була вільна і незалежна, тому й пішов на війну. Дуже пишався тим, що потрапив у десантно-штурмові війська”.
“Тарас був справжній патріот! Він у мене був один,” — мовить 77-річний батько, який працює на “швидкій” фельдшером-парамедиком.
