Вадим Білан із Херсона іноді місяцями не сходить на землю. Завдяки своїй роботі він уже побував у Франції, Німеччині, Китаї, США, Португалії, Іспанії, Алжирі, Туреччині, Великобританії та багатьох інших країнах. А нині офіс Вадима — аж в Антарктиді.
Вадим — механік на кораблі. У його обов’язки входить обслуговування машинного відділення. “Зранку я приходжу в “машину”, перевіряю, чи немає несправностей. Додаю мастила, якщо це потрібно, — каже механік. — Потім команду збирають на капітанському містку, оголошують план робіт на день. Також іноді займаюсь фарбуванням поверхонь. У нас на судні у складі машинного відділення — лише двоє людей, тому інколи ще доводиться і прибирати”.
Звичайний робочий день Вадима стартує о 7.00 та триває до 17.00. У суботу день скорочений, а в неділю — вихідний. “Але, звісно, якщо на кораблі якась поломка, то йдеш ремонтувати в будьякий час”, — каже Вадим.
ЯКА ЗАРПЛАТА У МЕХАНІА КОРАБЛЯ?
“Коли був кадетом (працював під час навчання), то отримував 460 доларів на місяць, — каже Вадим. — Тепер я — четвертий механік, заробляю 2 тисячі доларів. А мій брат у такому ж ранзі на вантажному судні має 3,5 тисячі.
Якщо дослужитися до рангу старшого механіка, зарплата може сягнути і 18 тисяч доларів на місяць. Усе залежить від типу судна та компанії. На танкерах та газовозах зарплата більша”.
До речі, наприкінці рейсів на кожного члена екіпажу пишеться CPR — характеристика, у якій ставиться оцінка від 5 — дуже погано до 1 — дуже добре. Оцінюються знання обладнання, англійської, професійні вміння та комунікабельність. Там же пишуть рекомендацію — чи варто на наступні плавання підвищити ранг.
ЯК СТАТИ ТАКИМ ФАХІВЦЕМ?
Вадим закінчив Херсонську академію мореплавства. “Нас навчили всього необхідного, — розповідає. — В Україні є декілька приватних компаній, що співпрацюють із академією та вкладають гроші у її технічну базу, аби потім забезпечити себе фахівцями.
Щороку надсилають запит на механіків та електриків. Тоді можна потрапити в їхню програму та підписати контракт”.
На першій співбесіді перевіряють рівень володіння англійською. На другій — фахові знання, а також рівень комунікабельності. Адже слід з’ясувати, чи зможе людина працювати в команді. Кожні 5 років слід пройти переатестацію. Зокрема, cкласти екзамени, щоб підтвердити компетентність у професії. “Також важливо постійно розвиватися, — каже юнак. — У мене є сертифікати з пожежної підготовки, курсів надання першої медичної допомоги, а також зі швидкого покидання судна (вмію розкладати спеціальні надувні шлюпки). Деякі з них безстрокові, але більшість потрібно поновлювати раз на 2 — 5 років. Один такий курс вартує приблизно 8 тисяч гривень”.
Медичний огляд морякам слід проходити щороку — у спеціальній клініці. Коштує це приблизно 1400 гривень.
ЩО НАЙВАЖЧЕ В РОБОТІ?
“Мені важко було пристосуватися до моря, — каже Вадим. — Перші рази дуже загойдувало. 15 хвилин я працював, 10 проводив у туалеті”.
Нарікає Вадим і на нестачу інтернету. “Тепер маємо 1 гігабайт на день для всього екіпажу. Швидкість невелика, не завжди ловить. У попередніх плаваннях я міг максимум раз на день лист якийсь відправити”, — зауважує він. Ще одна складність — сум за домом. “Буває, що в рейс іду на місяць-два, є подорожі й на пів року. Тоді сумую за домом. Пригадую, торік навесні повернувся додому й декілька днів гуляв містом і просто милувався деревами. Бо до цього бачив лише море”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Держстат прозвітував про скорочення промислового виробництва, а потім підкоригував дані, покращивши їх.
