Нещодавно до України повернулись моряки, які були ув’язнені в Лівії. Четверо чоловіків, які працювали на танкері Captain Khayyam, пережили справжнє жахіття через нечесного капітана.
Нагадаємо, Captain Khayyam затримали в територіальних водах Лівії 13 лютого 2016 року, запідозривши в контрабанді нафтопродуктів.
“В останній наш рейс ми завантажувались дві доби, — розповідає Володимир Тостоган, моторист, який наглядав за роботою двигунів танкера. — Після завантаження я побачив, що на верхню палубу корабля піднімаються озброєні чоловіки. Підійшов ближче й відразу дістав по голові автоматом. Тоді весь екіпаж вивели і пояснили, що судно захоплено”.
Моряки розповідають, що капітан судна не звітував команді, чи має документи на вантаж, який перевозить. Про контрабанду нафти вони нічого не знали. Попри це їх затримали, судили і призначили покарання — п’ять років позбавлення волі.
“Нас посадили в камеру площею 24 квадратні метри, там перебувало 25 в’язнів, — розповідає Євген Морар, матрос. — А коли 2019-го у Лівії почалась війна, в’язницю, де ми перебували, просто розбомбили. Усіх перевели в іншу тюрму. Та зі своїми товаришами-українцями я там не спілкувався, бо нас розселили. До речі, із семи членів екіпажу один, з Азербайджану, помер. У нього стався серцевий напад...”
Нас посадили в камеру площею 24 квадратні метри, там перебувало 25 в’язнів.
Із медичним обслуговуванням та харчуванням у лівійській в’язниці було вкрай важко. “Лікарської допомоги нам не надавали. Годували спершу лише недосоленою рідкою кашею, супом, — каже Євген. — Згодом, коли змінилося керівництво в’язниці, стали додавати до каш трохи м’яса”.
За словами моряків, працівники лівійської в’язниці ставились до них поблажливо.
“Лише іноді залякували, стріляючи нам під ноги під час прогулянки, — розказує Володимир. — А от із в’язнів зі сусідніх з Лівією країн жорстоко знущались. Комусь руки повідрізали, кому пальці, комусь ногу...”
Після пережитого в п’ятирічному полоні українські моряки вирішили — працювати на кораблях більше не хочуть.
“Я досі не можу оговтатись. Увесь час удома. Лиш раз вийшов до магазину — і все, — каже Євген. — Треба здоров’я перевірити: шлунок, очі, зуби... Цього жахливого рейсу мені вистачить до кінця життя. Тепер я шукатиму роботу лише на суші”.
“А я після повернення з в’язниці зрозумів: варто цінувати свободу і те, що маєш”, — додає Володимир.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію маленької бранки концтабору "Аушвіц"
