До повномасштабного вторгнення Олександр Лешенок очолював столичну службу рятувальників на воді (лайфгардів). У перший день війни записався до лав Територіальної оборони Києва... Загинув від кулі снайпера на Бахмутському напрямку.
Олександр Лешенок народився і жив на столичній Оболоні. Постійно брав участь у різноманітних ініціативах з прибирання чи закладання парків. “Він дуже добре знав минуле Києва. Коли ми разом проїжджали повз якусь будівлю, завжди розповідав її історію”, — згадує його заступниця і близька подруга Анна Васильковська.
Чоловік закінчив Київську державну академію водного транспорту. Працював на суднах на міжнародних лініях. Плавав біля західних берегів Африки. Два тижні провів у полоні мавританських піратів. Потім служив у морській піхоті в Криму. У 2014 році перевівся звідти до Одеси. Казав, що давав присягу на вірність Україні й не може її зрадити.
Шість років тому Олександр прийшов працювати лайфгардом у столичне комунальне підприємство “Плесо”. Став найкращим київським пляжним рятувальником і отримав нагороду від мера. Адже того сезону не дав втонути дев’ятьом людям. У 2019 році Олександр очолив службу лайфгардів у Києві.
“Він був справжній лідер, — розповідає Анна. — Саша завжди мав якісь нові ідеї, як поліпшити роботу служби. Наприклад, для мотивації рятувальників запровадив нагороди у формі значків. Він розповідав: “Я вранці прокидаюся й одразу думаю про роботу — що ще можна поліпшити. Засинаю теж з думками про роботу”. Завжди перед робочим днем в офісі заїжджав на пости. Навідувався туди і після роботи.
В офісі Саша також старався всьому дати лад. Часто приходив з якоюсь ідеєю. Наприклад, казав, що в цьому місці має висіти якір. І підлеглі все робили, щоб той якір знайти і повісити”.
У січні 2021 року Олександр Лешенок урятував з-під криги двох людей. Тоді саме гуляв з дітьми біля озера і побачив, як під лід провалився підліток. Чоловік одразу кинувся на порятунок. Лід був тоненький, прогинався під ногами. Олександр ліг на живіт і зміг підповзти до хлопця. Рятувальникові допоміг один з перехожих, який теж згодом провалився. Тож Олександрові довелося діставати і його.
У перший день повномасштабного вторгнення Олександр Лешенок записався у Територіальну оборону і став на захист рідної Оболоні. Потім був контрнаступ у Харківській області, бої під Бахмутом.
“Сашу вбила снайперська куля, — продовжує жінка. — Саша був справжній патріот, хоча не говорив українською і не бив себе в груди, розповідаючи, як любить Україну. Він завжди казав: “У мене є країна, сім’я, улюблена робота. Я знаю, за що йду воювати”.
В Олександра залишилися дружина і двоє синів-школярів.
“Саша мріяв, як після війни збере всіх друзів на шашлики, — додає Анна Васильковська. — Планував розширити рятувальну службу за межі Києва. А ще — видати книжку про безпеку на воді. Цю його мрію ми обов’язково здійснимо”.
