За плечима Дмитра Змієнка понад 20 років викладання у харківській школі №35. Після початку повномасштабного вторгнення він вирішив узяти до рук зброю. “Коли на твоє рідне місто нападають, потрібно його захищати, — каже харків’янин. — Тож пішов до військкомату, але він уже не працював. Як і школи. Родини із дітьми виїжджали з міста, яке нещадно бомбив ворог”.
Дмитро Змієнко звертався до танкових та повітряних військ, до Нацгвардії, але там не виявилося штатних одиниць. 17 березня ворожа ракета влучила у школу, де чоловік працював учителем історії та права. “Наступного дня мені вдалося приєднатись до лав 127-ї бригади ТрО”, — ділиться він.
Під час боїв за рідний Харків учитель, який став стрільцем, зазнав першої контузії від вибухової хвилі. У серпні минулого року був поранений у живіт. “Тоді мене врятував побратим “Льосік”, — з вдячністю каже 47-річний боєць.
У квітні цього року він потрапив у Бахмут. “У нас закінчилась вода, їжа й набої, а дорогу на позицію знав лише я, — розповідає пан Дмитро, він тоді був командиром групи. — Над нами літав ворожий дрон. Сховались за сарайчиком. Але невдовзі туди прилетіло, й осколки потрапили мені в обидві руки, відрикошетили в ногу.
Напарник “Буч” наклав турнікети. Ми вирішили: він повзе, а я пересуваюся кидками. Але мене знову поранило — в ногу, і я став перекочуватися боком”.
Ворожий дрон полював на бійця. 59-річний побратим “Горе” прийшов йому на допомогу — витягнув за руку. Тоді пораненому наклали турнікети, зробили ін’єкцію знеболювального. “У цей час — ще один приліт, — згадує Дмитро. — Боєць з моєї групи “Вакула” встиг закрити собою мене і ще двох хлопців, а в самого потрапило вісім осколків”.
Уже під час евакуації Дмитро Змієнко знову зазнав поранення — під ключицею й біля ока. Йому надали допомогу в стабпункті Бахмута. А далі — лікування у кількох госпіталях. “Через ушкодження нервів права рука не згиналась у кисті, — каже Дмитро Змієнко. — А саме цією рукою я досить влучно стріляв!”
Зрештою, бійця евакуаційним потягом доправили до Львова. “До апарата зовнішньої фіксації лікарі доставили три спиці, бо рана була велика, приєднали до апаратів вакуумної терапії, які викачують зайву рідину і сприяють загоюванню ран, — розповідає пан Дмитро. — Поставили титанову пластину в ураженій частині ноги”.
Фото надав співрозмовник
Найважче загоюються рани на правій руці, де ушкоджено осколками два нерви — променевий і серединний. А на ногу медики вже дозволяють ступати, хоч і не всією вагою. На бійця ще чекають оперативні втручання на руці — через ушкоджені нерви у нього терпнуть пальці. При тім воїн думає про побратимів. У госпіталі, знаючи, як потрібні їм “очі”, звернувся до своїх випускників, і вони організували збір коштів на дрони.
А ще цього року Дмитро дистанційно вів заняття з однією зі своїх учениць Таїсією Кириченко, яка згодом виборола друге місце у конкурсі МАН із журналістики. “Я обов’язково повернусь до своїх учнів”, — запевняє вчитель.
