...Першу дитину вінничанка Ольга Бенда народила у 2014-му. “Коли почалась війна, я була впевнена, що чоловік піде на фронт”, — каже жінка. Але він шокував словами: “Як прийдуть із військкомату, скажи, що не знаєш, де я”. Згодом подружжя розлучилось. А невдовзі на фронт захищати країну пішла сама Ольга.
Після розлучення жінка разом із маленьким сином Дмитром переїхала до мами, влаштувалась працювати в магазині. Також Ольга долучалась до волонтерів, які допомагали армії.
“А якось я побачила соціальну рекламу про набір на військову службу. Відчула, що мені потрібно туди піти, — каже жінка. — Так і зробила. У військкоматі повідомила, що
хочу підписати контракт”.
Там пояснили: “Найближче відправлення — через два тижні, треба встигнути оформити документи”. І вона встигла.
Ользі Бенді запропонували поїхати до навчального центру в Старичах, там були місця кухарів. На полігоні вона пройшла курс молодого бійця, навчилась готувати в умовах польової кухні й у їдальні. А ще — водити “Урал”, аби під час розвезення їжі могла сісти за кермо (в разі поранення водія).
У квітні 2016-го під час розподілу Ольга потрапила в 72-гу бригаду, а в жовтні — у зону бойових дій. “У мене був автомат, черпак і ніж”, — жартома розповідає про свою службу жінка. Ольга завідувала складом продуктів, готувала й розвозила їжу.
У грудні військова познайомилась на фронті з однолітком Олексієм. Між ними спалахнуло кохання.
До війни Олексій працював у торгівлі, як і Ольга. Контракт підписав у той самий час, що й вона. А згодом обоє в один день отримали звання “старший солдат”. Вони були щасливі разом.
Аж раптом 14 травня 2017 року під Авдіївкою сталась трагедія. “О шостій ранку я прокинулась від вибуху, — пригадує Ольга. — Лежала на підлозі, ліжко було перевернуте. У стіні від вибуху утворилася діра”.
А далі, каже Ольга, пригадує все, як у сповільненій зйомці.
“Снаряд заривається у землю, в результаті вибуху підіймається чорний грунт, в очах темніє, — ділиться жінка. — Я подумала про Льошу, сина Діму, маму й знепритомніла...”
Коли Ольга отямилась, через сплеск адреналіну майже не відчувала болю. “Жива? Повзи сюди”, — крикнув побратим з позивним Сократ. Вона перелізла через ліжко, вчепилась йому за шию. На питання, чи щось болить, відповіла: “нога”.
І знову знепритомніла. Отямившись, побачила, як хлопці встановлюють на її лівій нозі джгут-турнікет, аби зупинити кров. “У нас 300-й, потрібна допомога”, — передавали вони по рації. На її питання: “Що там?”, чоловіки відвертали погляди. “Все буде добре, Олю”, — казали вони.
Отямившись, побачила, як хлопці встановлюють на її лівій нозі джгут-турнікет, аби зупинити кров. “У нас 300-й, потрібна допомога”, — передавали вони по рації.
Насправді ж осколок вирвав усю нижню частину її лівої ноги від коліна. Стопа трималась лише на шкірі й частині вен...
Отямившись після ампутації у лікарні, Ольга попросила медсестру поправити їй ліву ногу. “Яку ногу? Її немає”, — сказала та й відкинула ковдру, аби військова переконалась у цьому. “Я тоді не плакала — ридала”, — пригадує жінка.
Ольга зізнається: переживала, як на те, що сталось, відреагує її коханий. “Я вже в дорозі, скоро буду”, — запевнив Олексій по телефону. А ввійшовши до палати, чоловік тихо промовив: “Я все знаю”. І вони обоє розплакались. Тоді Ольга зателефонувала мамі. “Нарешті ти згадала про мене о третій годині дня, а це ж — День матері”, — жартома сказала вона. Донька ж лише промовила: “У мене все добре, просто немає шматка ноги”. І повісила слухавку.
“Олю, не переживай. Можна зробити якісний протез, — запевнив тоді Олексій. — Ти ходитимеш, повір!”
А далі було багато операцій та кількамісячний період реабілітації, під час якого Оля вчилась стояти на одній нозі, тримати рівновагу, вставати, сідати. 14 липня жінка отримала протез і почала вчитись ходити.
У грудні 2017-го Ольга та Олексій побрались. Жінка разом із сином переїхала з Вінниці до рідних Олексія у Київ, жила з ними, поки той продовжував служити. Потім молодята придбали квартиру за містом, а згодом Оля ощасливила чоловіка новиною, що в них буде дитина.
“Я постановила собі ходити на протезі всю вагітність, — усміхається вона. — І мені вдалося”.
Сьомого січня цього року в Ольги та Олексія народився малюк, якого назвали Марком. “Перебуваючи в пологовому, я зауважувала, що медсестри не розуміли, як поводитись із породіллею з протезом. Навіть якось попросили, аби вдягала не халат, як усі інші, а штани. Але я відповідала, що мені так зручно, — каже Ольга. — Зрештою, у теплу пору року я ношу плаття, шорти. Я — така ж жінка, як інші, просто на протезі”.
Ветеранка каже, що згодом хоче повернутись до роботи діловодки, на яку влаштувалась після звільнення з лав ЗСУ. Олексій же знайшов своє покликання у справі автомеханіка. Пара вірить — їм усе вдасться, адже вони є один в одного, а це робить їх невимовно щасливими і додає сил!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як колишня модель стала військовим медиком
