Ювілярка мешкає у селі Юстинівка Підгаєцької громади. Має доньку, сина, трьох онуків, шість правнуків та праправнука. Бабуся щиро зраділа, коли на століття прийшли її вітати рідні, односельці, друзі. Близьким призналася: не сподівалася, що доживе до такого поважного віку.
Пані Ярослава рано втратила чоловіка і самотужки виховувала дітей. Все життя працювала в колгоспі. Зовсім юною допомагала повстанцям. Зокрема, двоюрідним братам, які служили в УПА, передавала звістки.
“Бабуся розповідала, що ховала записки у хліб, — розповідає внука Галина Ходань. — А якось стала свідком бою між українськими повстанцями і енкаведистами. Коли окупанти забрали своїх убитих і поранених, бабуся з друзями пішла на місце бою. Серед загиблих повстанців був один поранений боєць. Вони надали йому допомогу і переправили в сусіднє село. Упівець, на щастя, вижив”.
Родина довгожительки дуже побожна. Пані Ярослава без поважної причини не пропускала жодної служби Божої. Жінка й досі має чудову пам’ять. Декламує вірші, які вчила ще у школі, співає українських пісень.
“Тепер у бабусі час колядок, — розповідає онука Галина. — Ось приходили гості на ювілей і були вражені, як багато їх господиня пам’ятає і з якою радістю виконує”.
Ще до 95 років пані Ярослава поралася на городі. І лише двічі за свій довгий вік була в лікарні. Рідні розповідають, що довгожителька таблеток майже не вживає. Віддає перевагу трав’яним чаям — з ромашкою, м’ятою, полином, ягодами калини. А ще бабуся дотримує дієти — ввечері старається не переїдати, ніколи не споживає хліб з картоплею чи макаронами, віддає перевагу молочним продуктам.
Пані Ярослава завжди плаче, коли чує про війну, і дуже багато молиться за Україну та її захисників. “Бабуся всім каже, що молитва камінь ламає, і вірить, що Господь допоможе нашій країні здолати ворога”, — розповідає Галина Ходань.
