Швейна майстерня-коворкінг розташувалася у центрі міста, в підвальному приміщенні однієї з приватних шкіл. Тут є просторий передпокій, робоча кімната з кількома швейними машинками, столами для розкроювання, полицями з нитками та фурнітурою. А також — мінісклад з тканинами, синтепоном для наповнювання валиків.
Майстерня працює з 2017-го, але тутешні волонтери почали шити адаптивний одяг для поранених і подушки недавно. “Я люблю та вмію шити, можу навчити цього інших. Тому й вирішила, що буду так допомагати нашим захисникам і захисницям”, — каже 50-річна Наталія Філіппська, засновниця майстерні “Клаптик”. Нині на курсі навчаються 12 осіб віком від 34 до 65 років. Через деякий час вони разом з іншими волонтерами шитимуть необхідні речі для захисників. А поки це роблять інші майстрині.
За словами пані Наталії, подушка-кісточка — це своєрідний ортопедичний валик, з допомогою якого припіднімають хвору чи поранену кінцівку. Також ці подушки беруть воїни на фронт і кладуть під голови в бліндажах чи в дорозі. За формою валик нагадує кісточку, звідси й така назва. Пошиття подушки розпочинається з викрійки. Жінка показує та пояснює, що для виготовлення подушок зазвичай беруть бязь і фланель. До матеріалу прикладають лекала й викроюють деталі у формі кісточки. Їх на кожну подушку потрібно три. Наступний етап — зшити деталі на машинці. “Під час шиття внизу майбутнього валика прикріплюють лямку з тканини. Якщо, скажімо, медсестра буде ці подушки нести пораненим, то може взяти 5 — 10 штук одночасно”, — пояснює Наталія Філіппська.
Коли всі деталі вже зшиті, то на вигинах майстрині роблять спеціальні надсічки, аби надалі в подушку добре набивати наповнювач. Зверху залишають 3 — 4 сантиметри непрошитої тканини для отвору, крізь який будуть класти наповнювач. Згодом зшиту подушку вивертають та щільно наповнюють синтепоном, аби вона тримала форму і “не просідала”. За один день прикарпатські волонтери можуть пошити 15 — 17 таких подушок. А ще — п’ять-шість піжам зі спеціальними отворами та застібками. Такий адаптивний одяг легко вбирати пораненим з апаратом Єлізарова і шинами на руці чи нозі. Свої вироби майстрині безоплатно передають воїнам на фронт, розвозять їх у медзаклади та евакуаційні потяги.
