15 українців підкорили пік Ухуру заввишки 5895 метрів над рівнем моря. Ця вершина — частина гірського масиву Кіліманджаро в Танзанії. Аби її здолати, загалом слід пройти 49 кілометрів.
“Перше, що я подумав, коли ми вийшли на гору: нарешті я це зробив!” — каже 13-річний Данило Бега зі Львова. За даними Нацпарку “Кіліманджаро”, він — наймолодший українець, який підкорив пік Ухуру. Йшов хлопець на цю вершину з батьком та двома старшими братами. “До цього мій син бував у Карпатах та горах Швейцарії, але ніколи не сходив вище ніж на 3000 метрів”, — каже батько Данила Володимир.
До речі, потрапити на Ухуру можна лише за умови, що ідеш на вершину з гідом та портерами. Коштує все це в межах двох з половиною тисяч євро.
“Стартували ми з висоти 1808 метрів над рівнем моря, — каже Ганна Кузьо, львів’янка, яка була у команді 15 українців, що підкорили Ухуру. — У перший день пройшли 11 кілометрів до табору Мачаме на висоті 3020 метрів. А загалом наш похід тривав сім днів”.
Ганна розповідає, що гіди постійно наголошували — іти на вершину треба повільно. “Увесь трек ми тільки й чули від них — “pole-pole” (поволі-поволі), — каже Ганна. — А першого гіда, який вів групу, не можна було обганяти. Повільний темп потрібен для акліматизації”.
Гіди постійно наголошували — іти на вершину треба повільно.
Що цікаво, профілактично всі учасники групи перед стартом вживали таблетки від гірської хвороби, яка часто проявляється через брак кисню на висоті у декілька тисяч метрів.
“А ще щовечора ми заповнювали таблиці здоров’я: вказували пульс, скільки води випили за день (потрібно було вживати не менш як три літри для кращого самопочуття) тощо”, — каже Ганна.
Крім гідів, із групою йшли 48 портерів, що несли все спорядження команди туристів.
“Учасники сходження мали лише невеликі наплічники з найнеобхіднішим, — розповідає туристка. — До слова, я була вражена силою портерів. Із цими важкезними мішками вони навіть обганяли нас, хоч вирушали пізніше!”
Для облаштування кухні портери розбивали два великі намети зі столами.
“Тричі на день вони варили нам супи (цибулевий, огірковий, кабачковий), до яких додавали імбир або місцеві спеції, — каже Ганна. — А ще в раціоні було багато фруктів. З напоїв у меню — чай і какао з сухим молоком. Каву на такій висоті пити не рекомендують”.
Вершину учасники команди штурмували з висоти 4600 — робили це вночі.
“Вирушили ми на пік опівночі, — каже Ганна. — Йшли сім годин — за цей час здолали сім кілометрів. Мені було доволі важко, на четвертій годині походу я вже не могла нести навіть свій легкий наплічник. Температура на шляху до вершини знижувалась до -15 градусів за Цельсієм. Гіди нам усю дорогу співали, щоб ми не заснули. (Усміхається).
Вершини ми дістались на світанку. Це було неймовірно! І хоч повітря бракувало, ми на всі груди співали на Ухуру гімн України!”
Про свою мотивацію до таких сходжень Ганна говорить: “Гори завжди наповнюють мене щастям”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як за час пандемії 50-річний киянин встановив два національні рекорди
