Ми зустрілися біля воріт харківського стадіону “Металіст”. Першим прийшов 47-річний Дмитро. У кросівках та шортах — ніби щойно з футбольного поля. За декілька хвилин підходять ще двоє. Старшому — 41, звуть також Дмитро, друзі кличуть його Дімон. Інший — хлопець у футболці з написом “Україна понад усе!” — Нікіта. Йому 24. Мої нові знайомі — ультрас — спільнота футбольних фанатів.
“Знаєте, про нас є стільки пліток: що ми фашисти, розбійники, п’яниці, наркомани... А ми — звичайні хлопці, яких об’єднують важливі цінності”, — кажуть мені ультрас Харкова. Це — ті самі знамениті ультрас, які обороняли місто від сепаратистів шість років тому.
Ми домовились із фанатами, що я не оприлюднюватиму їхніх прізвищ. Дмитро та Дімон з ультрас уже 15 років. Нікіта — 6 років у спільноті. Сім’ї цих людей знають про те, що вони — ультрас. Утім назагал ця інформація не є публічною.
АЛКОГОЛЬ І НАРКОТИКИ — ЗАБОРОНЕНІ
Ми спілкуємось на стадіоні, посеред порожніх трибун синьо-жовтого кольору. Хлопці розповідають про свою спільноту. Розмовляють переважно російською, іноді вставляючи українські слова.
“У нас є лідери, до думки яких прислухаються інші. Лідери — це ті, хто вже давно у нашій спільноті та мають авторитет. Ми їх не вибираємо, як президентів, — усміхається Дімон. — Знаєте, я завжди порівнюю нашу спільноту з козаками, що жили на Запорізькій Січі. Ультрас — наче сучасні козаки. У нашій спільноті збираються сильні духом”.
“А дівчата у вашій спільноті є?” — цікавлюсь. “Ні. Кілька років тому вони намагалися створити свою окрему ультрас-організацію, але вона не проіснувала довго”, — каже Дімон.
Щоб потрапити у спільноту, розповідають ультрас, слід звернутись до неї з таким бажанням. “Далі авторитетні ультрас спілкуються з охочим, оцінюють, чи може ця людина стати частиною нашої спільноти. Сила духу, розум і патріотизм — ось головні чесноти, які визначають наших ультрас”, — пояснює Дімон.
Виганяють зі спільноти за брехню, крадіжку, зраду побратимів. “Також ми пропагуємо здоровий спосіб життя, — додає чоловік. — Алкоголь та наркотики у нас суворо заборонені”.
Виганяють зі спільноти за брехню, крадіжку, зраду побратимів.
ЯК НАРОДИЛАСЬ ПІСНЯ “ПУТІН — ХУ...ЛО!”
Під час Революції Гідності ультрас, які вболівають за різні команди і навіть ворогують між собою, стали одним цілим. Кажуть, їх об’єднав патріотизм.
Нагадаємо, 19 січня 2014 року ультрас України оголосили мобілізацію на Майдан. А 25 січня харківські фанати вийшли на тамтешній Майдан. “Ми показали — є сила, яка готова боронити місто від режиму Януковича та російських зазіхань”, — каже Дмитро.
Ваня та Сергій. Їх вважають авторами славнозвісної кричалки про Путіна.
У 2014 — 2015 роках ультрас приміряли на себе й роль шпигунів. “Багато наших пацанів розвідували обстановку, маскувалися під сепарів, — розповідає Дімон. — Якби не вони, ми б ніколи не дізналися, що це були за люди (чимало з них мали паспорти РФ)”.
Не можу не спитати хлопців про шлягер Революції — пісню “Путін — ху...ло!” Як відомо, хіт народився 30 березня під час спільного маршу ультрас футбольних клубів “Шахтар” і “Металіст” у Харкові.
“На початку колони тоді йшли наші ультраси — Ваня та Сергій (згодом він пішов на війну й отримав позивний Чиллі). Власне вони і почали першими скандувати “Путін — ху...ло”, — каже Дмитро. — Ці слова підхопили інші учасники Маршу. А згодом ця пісня стала народною”.
“Вона спочатку звучала як “Суркіс ху...ло”, але Путін туди ну дуже вдало вписався”, — додає Дімон.
Вона спочатку звучала як “Суркіс ху...ло”, але Путін туди ну дуже вдало вписався.
Того дня, коли з’явилась кричалка, на учасників Маршу напали сепаратисти. “Вони були озброєні, мали російську символіку. Налетіли на нас! Ми стали відбиватися. Потім вони кинулися втікати, ми — за ними. Я помітив, що один із них був у бронежилеті. Тобто ці сепари готувалися до сутички заздалегідь”, — згадує Дмитро.
Дімон показує на телефоні відео Маршу. “Ох, знову мурашки по шкірі пробігли, — каже. — Добре ми їм дали тоді, так, пацани? Ніхто не чекав, що якісь футбольні фанати потоплять ідеї Путіна. А ми це зробили!”
Йдемо з хлопцями на площу Свободи. Там 28 вересня 2014 року після маршу “Харків — це Україна”, який зібрав 5 тисяч активістів, люди повалили пам’ятник Леніну. “Одному нашому пошкодило голову тросом, коли ми валили пам’ятник. Та до лікарні не повезли — знали, що там отримали вказівку всіх ловити і з лікарні відправляти за грати, — каже Дмитро. — Тоді, до речі, я сам собі вправляв ніс разів п’ять!”
Після переможних маршів на Харків чекало чимало випробувань — сепаратисти не здавались. Боротьба за український Харків тривала близько року. А дехто вважає, що вона і дотепер не закінчилася.
...Дімон водить пальцем по екрану телефона, переглядаючи світлини тих часів. “Згадав про хлопця, якого вбили біля Палацу спорту. Хочу знайти його фото”, — каже. “Це ти про Данила Дідика? (15-річний громадський активіст, який став жертвою теракту під час Маршу єдності в Харкові 2015 року. — Авт.)”. — перепитує Дмитро. Дімон ствердно киває.
“Данила вбили 22 лютого, — каже Дімон, знайшовши фото. — Я саме їхав туди, як почув вибух...”
“Ми кожного року проводимо футбольні матчі на його честь”, — кажуть хлопці.
“ЗА НАШИХ!”
24-річний Нікіта пішов на фронт у 2014-му. “Не дуже люблю про це розповідати. Так, ніби хизуюся... — ніяковіє він. — Служив у підрозділі “Азов”. Мені тоді було 18”.
Нікіта провів на війні дев’ять місяців. “Я б підписав контракт ще раз, але не за умов незрозумілого перемир’я, — каже. — Сидіти там у бліндажах і чекати, коли почнеться обстріл, — у цьому нема сенсу”.
Ультрас кажуть, що нині об’єднуються довкола того, аби залучати молодь до спорту. “Організовуємо фанатські футбольні матчі та тренування. Скоро на зміну старим ультрас прийде молодь. Вони мають вміти захищати себе і свою державу, — вважає Дімон. — Адже Харків ми ще не відстояли остаточно. У місті залишилось багато “вати”.
На стадіоні “Металіст” ультраси організовують фанатські футбольні матчі.
Якщо знову потрібно буде піднятися на захист українського Харкова — ми це зробимо!”
...Мій день з ультрас завершується у пабі, власником якого є один із них — на прізвисько Кубік. Тут грає рокмузика, на стінах багато атрибутики ФК “Металіст”. У пабі транслюють футбол — на полі грає ФК “Миколаїв” та “Металіст 1925”. Хлопці обговорюють рахунок і, як завжди, палко вболівають: “За наших!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як медики екстреної допомоги втрачають час через виклики до нетверезих пацієнтів
