22 червня в Антарктиді — Мідвінтер, свято середини зими й найкоротший день року. Учасники 24-ї української антарктичної експедиції, які повернулись нещодавно додому, відзначатимуть прямо протилежне свято — найдовший день року. Утім без спогадів про життя в Антарктиді цього дня їм точно не обійтися!
Найцікавішими з цих спогадів троє учасників 24-ї експедиції поділилися з “Експресом”.
Отож, знайомимось. 38-річна біологиня Оксана Савенко вперше потрапила на станцію “Академік Вернадський” у складі 23-ї експедиції. 32-річний метеоролог Сергій Разумний вперше потрапив до Антарктиди під час 20-ї експедиції. 48-річний геофізик Богдан Гаврилюк провів на крижаному континенті 8 років: був учасником 7-ї, 10-ї, 12-ї, 14-ї, 17-ї, 20-ї, 22-ї та 24-ї експедицій!
— Шановні полярники і полярнице, розкажіть, які традиції Мідвінтеру в Антарктиді? Як відзначали його торік?
О. Савенко:
— На Мідвінтер організовуємо святковий заплив в океані. Це — своєрідна посвята новачків у справжніх полярників. Після того, як усі за чергою занурюються у крижану воду, на березі їмо шашлики та смакуємо глінтвейн.
— Цікаво. А як загалом проводите дозвілля на станції?
— Офіційний вихідний у нас — неділя. Розпочинається він ще в суботу — традиційною святковою вечерею. Проводимо час разом у приміщенні нашого бару “Фарадей”: співаємо, танцюємо. Загалом, у вихідні кожен займається тим, що йому до душі. На станції можна відвідати тренажерний зал, сауну. Є велика колекція книжок і фільмів.
Б. Гаврилюк:
— За суботньою вечерею є також традиція виголошувати тости. Перший — завжди за начальником станції, другий — довільний, а третій — від лікаря та за жінок. Такий порядок тостів ведеться від британців, яким раніше належала ця станція. Ще учасники експедиції Роберта Скотта в 1911 році пили за дружин та коханих і казали: “Нехай кохані стануть дружинами, а дружини залишаються коханими”. У нас же тости щоразу змінюються. Іноді випиваємо “За найчарівнішу блондинку!”, тобто Антарктиду.
Такий порядок тостів ведеться від британців, яким раніше належала ця станція.
— Кажуть, ви в Антарктиді навіть у футбол граєте!
— Так, і навіть організовували чемпіонати — грали по четверо у кожній команді. Тайми тривали від 10 хвилин. У футбол ми граємо переважно в спокійну погоду, 1 — 2 рази на тиждень. Бігаємо по замерзлому засипаному снігом озері — його довжина приблизно 20 метрів, а ширина 10. На крижаному футбольному полі ми власноруч змайстрували ворота із дощок. Іноді, аби пограти, доводилось прибирати сніг снігоходом.
— А тепер — поговорімо про науку. У чому полягала ваша робота на станції “Академік Вернадський”?
О. Савенко:
— Узимку я разом з колегами спостерігала за китами. Дослідили, що деякі горбачі затримуються біля Антарктичного півострова, допоки тут залишаються ділянки відкритої від льоду води. Вони плавали довкола, інколи зазирали в наш човен.
Раніше на нашій станції систематичних досліджень китоподібних не проводили. Я ж спостерігала за їхньою поведінкою, виконала фотоідентифікацію особин, відібрала зразки біопсії (невеличкі фрагменти шкіри й жиру) китів тощо. Попереду етап — лабораторних досліджень. Частину зробимо в Україні, а частину в США.
— Як саме беруть біопсію у кита?
— Для цього використовуємо арбалет зі спеціальними стрілами і наконечниками, які зачепляють невеличкий шматочок його шкіри. Завдяки цим біоматеріалам будемо визначати стать китів та робити тести на вагітність для самиць. Крім того, визначатимемо, до якої популяції належить кожний кит. А також я відібрала зразки для досліджень вмісту в тканинах тварин пестицидів, діоксинів, що мають токсичні властивості та негативно впливають на нервову, імунну та репродуктивну системи особин. Головна мета — сформувати з колегами доказову базу для регулювання або й повної заборони виробництва деяких шкідливих речовин на рівні ЄС.
Завдяки цим біоматеріалам будемо визначати стать китів та робити тести на вагітність для самиць.
— З пінгвінами, вочевидь, теж довелось перетинатись?
— Еге ж. Окрім т рьох звичних для району нашої станції пінгвіна субантарктичного, пінгвіна Аделі та пінгвіна антарктичного, до нас у гості заходили імператорські й королівські пінгвіни. Це викликало справжній ажіотаж, адже гніздові колонії цих видів розташовані за сотні та навіть тисячі кілометрів від нашої станції. А якось королівський пінгвін несподівано підійшов до мене і пригорнувся! Це було так зворушливо!
До слова, ситуація з холодовитривалими пінгвінами Аделі в нашому регіоні непокоїть, тому що деякі колонії зменшуються. Ймовірно, через потепління клімату.
— Які ще спостереження проводять на станції?
С. Разумний:
— Я щодня спостерігав за погодою. Зазвичай працював добами — із 3-ї години ночі одного дня до 3-ї ночі наступного. Всі гідрометеорологічні дані (температура повітря, атмосферний тиск, напрямок та швидкість вітру) вимірюю на метеорологічному майданчику — поза приміщенням станції. Кожні триго дини я формував і відправляв колегам синоптичні зведення із основними погодними параметрами. Всі зібрані мною дані є внеском у формування глобальни прогнозів погоди та зміни клімату.
До слова, літо (грудень-лютий) в Антарктиді цьогоріч видалося досить теплим. Максимальна температура на станції Вернадський становила +8,8°C 10 лютого 2020-го.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію 83-річного пілота, який планує навколосвітню подорож
