Вже третій рік в обласному центрі працює “Швейна рота”. За цей час місцеві кравчині виготовили понад 500 адаптивних футболок, шортів, штанів і трусів.
“У команді працює десять жінок. Наша мета — одягти хлопців, котрі зазнали поранення на передовій і перебувають у шпиталях. Інколи їх туди привозять голими в прямому сенсі цього слова. Бо одяг або згорів, або його порізали, щоб надати першу медичну допомогу. Поранення бувають складними, і медикам доводиться скріплювати розтрощені кістки спеціальними металевими конструкціями, тому таким пацієнтам потрібен адаптивний одяг, — розповідає волонтерка Тетяна Маркевич. — Шиємо для медзакладів Рівного і області, маємо індивідуальні замовлення. Одна з наших цікавих розробок — “кібертруси” (на спеціальних липучках по бокових швах). Таку білизну :зручно одягати, якщо у пораненого стоїть апарат зовнішньої фіксації або ж воїн лежачий. Шиємо і “кіберфутболки”. А ще — штани на липучках, в які вставляємо спеціальну шнурівку, щоб поранений міг відрегулювати розмір. Адаптивний одяг шиємо від 48 до 64 розміру.
Популярні і невеликі килимки — сідачки (“піддупники”), які захищають воїнів від холоду, адже в окопах самі розумієте які умови. Пам’ятаю, як одного разу надійшов найбільший за весь час запит — 150 килимків для батальйону “Карпатська Січ”. Спершу навіть боялись братися за таке велике замовлення, бо доти максимальним був запит на 40 штук. Але, як то кажуть, очі бояться, а руки роблять. Розбили запит на дві частини: першого тижня до хлопців поїхало 50 виробів, а наступного — решту 100.
А ось нещодавно шили ортопедичні теплоізоляційні матраци з водонепроникної тканини. Дуже часто бійці з передової просять і протимоскітні сітки на обличчя, бо теплої пори потерпають від укусів комарів. Одне слово, запити найрізноманітніші. Гроші на тканини й інші матеріали збираємо в соцмережах, для цього створили спеціальні банки. Допомагають і небайдужі меценати.
До виконаного замовлення обов’язково додаємо листівку, де вказуємо ім’я майстрині. Найбільше радіємо, коли отримуємо вдячні відгуки захисників. Душа нині болить за всіх, хто боронить країну. Ось у нашої волонтерки Ніни Границької двоє синів в армії. У кожен свій виріб вона вкладає частину серця з думкою, що хтось подбає і про її хлопців”.
