Торік добротна двоповерхова школа Кудрівки була на межі закриття. Нависла загроза, що державні кошти на її фінансування не виділятимуть, бо учнів недостатньо. Аби зберегти заклад, його директорка, місцеві жителі й староста стали активно запрошувати у село сім’ї з дітьми. Таким чином громада прагнула і переселенцям допомогти. План спрацював. За останній рік у Кудрівку приїхало 11 родин із 23 дітьми шкільного віку.
“У Кудрівці проживають приблизно 400 людей, вона за 20 кілометрів від центру громади — Сосниці, центральна дорога у нас асфальтована. Поруч річка, ставок, ліс. На території села — професійний футбольний стадіон, парк для відпочинку з озером, альтанками й дитячим майданчиком. Тільки ось дітей у нас малувато. Минулого року почались розмови, що уряд не фінансуватиме коштом освітньої субвенції зарплату вчителям у школах, де менше як 45 учнів, — розповідає директорка місцевої школи Оксана Рудя. — Тоді ми у соцмережах розмістили оголошення, що запрошуємо до Кудрівки багатодітні родини із дітьми шкільного віку. Наголосили, що в громаді є школа з великим спортзалом та світлими класами, укриття. Що для дітей створені всі умови, проводяться змагання, є спортивні гуртки з настільного тенісу, волейболу, футболу. У селі працюють пошта, два магазини, ФАП, будинок культури. Приїжджає раз на тиждень маленький базарчик з району. Людям ми запропонували житло (місцевий меценат за власні кошти скупив порожні будинки), яке попередньо обстежили, і воно було придатним для проживання. Таким чином ми мали можливість безплатно надати хати. Фото та відео будинків надсилали охочим, щоб ті визначились, чи все їх влаштовує”.
На їхню ініціативу, каже співрозмовниця, відгукнулося чимало родин. Щодня отримували десятки дзвінків.
“Найбільше телефонували з Донеччини, де через обстріли люди залишились фактично з нічим. Також до нас їхали з Херсонщини, навіть з окупованих територій. У декого були лиш довідки про перетин кордону, то ми родинам ще й допомагали оформити статус ВПО. Цього року більше дзвонили із західних областей, де людям було дорого платити за житло. Чимало охочих було і з Дніпропетровщини та Чернігівщини. Наприклад, із Семенівської громади, яка на кордоні з Росією. Люди у нас дружні, то несли переселенцям меблі, продукти, одяг, піч розпалювали, щоб дім прогріти, — додає директорка. — І ось так, на щастя, нам вдалось врятувати нашу школу. Кудрівка поповнилась 11 родинами, майже всі багатодітні. Батьки кажуть, що дітки освоїлись, здружились, дехто навіть став краще навчатись. До речі, маємо ще один вільний будинок, тому будемо раді прийняти ще родину. Щодо роботи, то дехто з переселенців влаштувався на місцеву сироварню, інші займаються домашнім господарством, садять городи. Люди щасливі. Бо в нас відносно спокійно, якщо порівнювати з тими населеними пунктами, які в зоні бойових дій і де ледь не цілодобово доводиться ховатися від обстрілів”.
Оксана Рудя зазначає: їхній досвід може стати в пригоді іншим громадам, які теж хочуть зберегти навчальні заклади й допомогти переселенцям.
