У доробку майстрині вже декілька сотень ляльок, які вона лагідно називає “кукурудзяночками”. Кожній ретельно підбирає зачіску, одяг й аксесуари.
“Я родом із села Липа на Дубенщині, яке багате своєю історією. Нерідко в нас проводять археологічні розкопки й знаходять пам’ятки з доби палеоліту, неоліту, бронзи. Тож сама атмосфера рідного краю надихає мене творити, — розповідає Надія Яцюк. — За фахом я педагогиня, працювала викладачкою української мови та літератури, заступницею директора у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. Впродовж багатьох років брала участь у драматичному гуртку, який діяв при навчальному закладі, народному аматорському хорі, писала сценарії до фільмів на краєзнавчу тематику. До речі, документальна кінострічка “Липа”, створена у творчому тандемі з кінорежисером Миколою Величковським, отримала свого часу гран-прі на кінофестивалі в Херсоні”.
Плести ляльки з кукурудзиння Надія Яцюк почала приблизно п’ять років тому. Зізнається — зовсім випадково. “У мене є хороша знайома — майстриня народного мистецтва Вікторія Кисиленко, яка виготовляє фантастичні поліські ляльки. Якось вона приїхала в гості й подарувала ангела з кукурудзяного листя, — каже співрозмовниця. — Він настільки мені сподобався, що захотілось і собі зробити подібного. Спершу не все вдавалося, але щоразу пробувала свої сили й виходило краще. Виготовляла з кукурудзяного листя не лише ангелів, але й метеликів, квіти. Чесно кажучи, не дуже люблю штучні квіти, тому від цієї ідеї згодом відмовилася. Натомість почала робити ляльки. У час війни це хобі стало для мене відрадою, можливістю відволіктись від важких думок”.
За цей період майстриня виготовила декілька сотень ляльок із кукурудзяного листя, частину з них — подарувала. А інші — майже двісті виробів — нещодавно презентувала на авторській виставці в Дубенському замку. Свої роботи пані Надія тематично ділить на три категорії: ляльки-українки, ляльки-дами й ангели.
“Ляльки я зберігала вдома, прикрасила ними всю стінку в залі. Та якось до мене зайшли дві сусідки, щоб нарізати тканину для плетіння маскувальних сіток. Глянули на моїх україночок, дам та ангелів і сказали, що не годиться їх отак ховати. Мовляв, цю красу мають побачити й інші. І допомогли організувати виставку, — зауважує Надія Яцюк та охоче ділиться секретами своєї майстерності. — Заготовляю листя у різні періоди. І коли кукурудза ще не достигла, і як її вже збирають. Воно має висохнути, бажано — у добре провітрюваному приміщенні. Коли приступаю до роботи, зволожую кукурудзяне листя водою, загортаю у тканину, воно стає м’якше й слухняніше. Не люблю його фарбувати, люблю все натуральне, тому міксую кольори. Окрім листя, використовую великі жолуді, сухі горіхи, наприклад, роблю з них голови своїм лялькам. А ще обов’язково прикрашаю вироби власноруч зібраними й висушеними травами — лавандою, деревієм, льоном, безсмертником. Кожна моя “кукурудзяночка” має свій характер і стиль, жодна не повторюється. Одну ляльку можу виготовити і за декілька годин, якщо є натхнення і гарний настрій. Головне — підходити до роботи з любов’ю і добрими помислами”.
Майстриня зазначає, що постійно шукає нові рішення. Бо свою ідеальну ляльку ще не зробила. “Тому плестиму й надалі та навчатиму цього охочих. Радію, коли мої вироби дарують людям позитив і радість”, — каже Надія Яцюк.
