У Черкасах відбулися Всеукраїнські ветеранські змагання “Ігри нескорених”. У них взяв участь 131 ветеран та військовослужбовець. Ми поспілкувались з двома переможцями Ігор і пропонуємо вам їхні історії нескореності.
У змаганнях з паверліфтингу в середній вазі переміг 38-річний Андрій Котовенко. Він витиснув 170 кілограмів. Андрій родом з Боярки, що на Київщині. Одружений, має 11-річного сина.
До війни чоловік працював продавцем телевізорів. Наприкінці серпня 2014 року пішов на військову підготовку на Марусин полігон під Києвом. А в лютому 2015-го вже був в АТО. Потрапив у селище Піски Донецької області. Був командиром окремого мінометного розрахунку, згодом служив у розвідці. Пізніше з 93-ю бригадою кілька місяців стояв на “мурашнику” — висотці на початку злітно-посадкової смуги Донецького аеропорту.
“Невдовзі я опинився в піхоті. Ніс службу в одній з найгарячіших точок Донбасу — на шахті “Бутівка”, — каже Андрій. Там чоловік і зазнав поранення — снаряд здетонував за два метри від нього. “Я одразу запхав руку у рану, щоб перетиснути судини, та рука провалилася, і я зрозумів, що вона наскрізна і перев’язувати там нема що, наклав джгут, — каже він. — Невдовзі мене евакуювали. Лікарі поставили дві штучні судини, артерії, вени. Далі я пройшов реанімацію в Красноармійську, потім — операцію у військовому госпіталі у Дніпрі. Коли мене везли до Києва, то стало зрозуміло, що рана інфікована. Я відчував запах — такий, наче гнию. У столиці рану почистили, мене знову прооперували. Пропонували підписати документи на ампутацію ноги, та я відмовився. Загалом після поранення упродовж півтора року я переніс понад 20 операцій. Лікарі таки врятували мою ногу. Утім тепер я маю другу групу інвалідності”.
Та попри те, що нога вціліла, Андрій було важко оговтатись від пережитого.
“Через постійні болі я став пиячити, набрав вагу... А якось поглянув на себе в дзеркало і зрозумів, що не хочу подавати такий приклад синові, — каже чоловік. — Тож з січня 2017 року почав тренування — качав прес, відтискався. Кинув пити й курити”.
Якось поглянув на себе в дзеркало і зрозумів, що не хочу подавати такий приклад синові.
Згодом Андрій дізнався про Ігри нескорених і загорівся ідеєю потрапити на змагання. “Пішов на відбір у 2019 році — відтиснув 165 кілограмів. Відбір не пройшов, але й не здався. Став ще потужніше тренуватися! — розповідає він. — І на цьогорічному змаганні в Черкасах витиснув 170 кіло”.
Андрій каже: Ігри нескорених дають стимул рухатись далі, рятують від порожнечі, яка з’являється у багатьох військових.
“СПОРТ ЛІКУЄ СТРЕС”
29-річний Іван Герецун, родом з села Іспас Чернівецької області, здобув золото у бігу на 100 метрів з результатом 12,16 секунди. На фронт він пішов 22-річним хлопцем. Нині у нього ІІІ група інвалідності.
“Коли ситуація у країні загострилась, я зрозумів — не так давно закінчив строкову службу, пам’ятаю військові навички і можу стати у пригоді армії, — розповідає Іван Герецун. — Потрапив у 80-ту окрему аеромобільну бригаду. Пройшовши навчання на полігоні, вирушив на схід, у Луганську область — у Щастя, де охороняв ТЕЦ, брав участь у нічних виїздах”.
Івана поранили в районі Веселої гори. Його позицію обстріляли з “Граду”. Снаряд розірвався за менш ніж десять метрів від нього. Це сталось 17 липня 2014 року. Осколки потрапили в спину та таз, він зазнав контузії.
“Я одразу й не відчув, що поранений. Мабуть, через викид адреналіну. Тож у цей час рятував товариша, зупиняючи його кровотечу, — згадує Іван. — Поранення спини лікував до року. Але морально цілковито, мабуть, не відновився й досі”.
Внутрішні сили боєць вирішив повертати з допомогою спорту.
“Вперше на Ігри нескорених потрапив у 2019 році, й одразу — до збірної! Дуже гордий, що можу представити Україну на цих змаганнях, — каже він. — А ще переконався: спорт — чудові ліки проти стресу”.
Нині ж спортсмени готуються до змагань Warrior Games (Ігри воїнів), які пройдуть у США з 12 по 22 вересня.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про секрети довголіття і правила життя найстаршого тенісиста у світі
