Заїзд Олександр розпочав 1 жовтня з Харкова. Це — його рідне місто. Тут він народився, виріс і жив до повномасштабного вторгнення. А опісля разом з рідними переїхав до Дрогобича, що на Львівщині.
Найбільшою відстанню, яку долав Олександр на велосипеді раніше, було 80 кілометрів. Попри вмовляння друзів і знайомих замінити звичайний двоколісний транспорт більш спортивним, чоловік вирішив їхати на власному ровері.
“Я б себе іншому велосипеду не довірив. Він зі мною вже 10 років, — каже Олександр. — Всі мої друзі-велосипедисти казали, щоб я їхав, але тільки не на ньому. Та я не слухаю нікого, коли вже щось собі придумав”.
Олександр планував щодня долати 100 кілометрів. Але через погодні умови та втому іноді коригував плани. Ночував у готелях або ж шукав друзів чи знайомих, які могли безплатно прийняти його у себе. А у Волочиську Хмельницької області чоловік випадково познайомився з харків’янами, які запросили його безплатно заночувати в санаторії.
Перед поїздкою Олександр Сердюк придбав у веломагазині все необхідне для безпечної подорожі.
“Мені розповіли, що робити, якщо проб’ю шину, який одяг купувати, шолом, окуляри, спеціальний рюкзак на велосипед, — каже волонтер. — Бо я цього не знав, узяв би свою звичайну куртку й усе. У перший день мене дуже підвів телефон. Пристрій розрядився, павербанк — теж, та й ліхтарик зовсім не працював. Тому я три години їхав майже в повній темряві. Добре, що на небі був місяць і освітлював мені дорогу”.
За 16 днів поїздки волонтеру вдалося зібрати 300 тисяч гривень для ЗСУ. “Ці кошти підуть на харківські спецпідрозділи “Кракен”, “Хартія”, дрогобицькі військові частини та інші формування”, — каже Олександр Сердюк.
