До бригади медиків, яка заступила на чергування у селі Воютичі Самбірського району, надійшов виклик на пологи в село неподалік. 70-річна фельдшерка з медицини невідкладних станів Людмила Запотіцька разом з медичною сестрою та водієм негайно вирушила в дорогу.
“Жінка з речами вже чекала нас надворі, — розповідає Людмила Олександрівна. — До речі, це були у неї другі пологи. Ми розпитали про її стан, термін вагітності. Був 37 — 38-й тиждень. Переймоподібні болі почалися близько години тому, навколоплідні води не відійшли. Ми посадили пацієнтку в машину, зафіксували на ношах і вирушили в дорогу. Але щойно проїхали метрів двісті, почалися пологи. Довелося зупиняти автівку”.
Як розповіла лікарка, дитина народилася за якихось 10 — 15 хвилин. “Пологи були стрімкими, дитинка буквально “вискочила” нам у долоні, — розповідає Людмила Запотіцька. — Здорова доношена дівчинка вагою близько трьох кілограмів одразу закричала. Ми провели первинний туалет новонародженої, аспіраційним катетером відсмоктали слиз з її дихальних шляхів, наклали затискачі на пуповину. Тим часом 30-річна мама була спокійна. Жінка призналася, що й сама не чекала такого швидкого розвитку подій. За 5 — 7 хвилин ми вже були в пологовому відділенні Самбірської центральної районної лікарні й передали породіллю з новонародженою медикам стаціонару”.
Пані Людмила працює у службі вже 42 роки. За цей час їй не раз доводилося приймати пологи в незвичних умовах. Нерідко вдячні батьки називали дівчаток на її честь. “Казали, що я для малят “хрещена мама”, — розказує Людмила Олександрівна. — Загалом у моїй практиці було приблизно 50 випадків, коли я приймала пологи вдома або в машині. Проте, правду кажучи, це щоразу, як вперше. Дякувати Богу, пологи завжди проходили без ускладнень”.
А ось 22-річному фельдшерові з медицини невідкладних станів Андріяну Панкуличу довелося приймати пологи у перші місяці своєї роботи.
“Я почав працювати в жовтні, а в лютому надійшов такий виклик, — згадує фельдшер. — Ми везли жінку з села у пологовий будинок. Час між переймами скорочувався — що дві хвилини, кожні півтори. Зателефонував черговому лікареві й попросив, щоб направили лікарську бригаду на підмогу, адже такого досвіду я ще не мав”.
Фельдшер розумів, що усе почнеться з хвилини на хвилину, тож вирішив їхати на пункт базування.
“Там чергував мій колега. Я подумав, що хоч буду не сам, — каже Андріян. — Тільки заїхали в Добромиль, як почалися пологи. Водій побіг по колегу, а я діяв за протоколом. Дитинка народилася дуже швидко. Гарні класичні пологи. Прийшов фельдшер, ми наклали затискачі, перерізали пуповину. Малюк народився здоровим, вагою три кілограми і зростом 51 сантиметр. Він усміхався! З матір’ю (в неї це треті пологи) теж все було гаразд”.
Фельдшерка з 20-річним досвідом зі Львова, Надія Головач, згадує незвичайний випадок з практики.
“Якось вночі ми приїхали на виклик до 28-річної жінки, яка скаржилася на біль у животі. Вона була дуже повна, — розповідає пані Надія. — Хоч були всі ознаки наближення пологів, жінка заперечувала, що взагалі вагітна. Її мама пояснила, що подібний стан був у неї у 18 років. Тоді лікарі діагностували захворювання матки, прооперували і повідомили, що вона не зможе мати дітей. Ми оглянули пацієнтку і повезли до лікарні”.
Медики розуміли, що це пологи, хоч жінка далі заперечувала.
“У дорозі з’явилася ніжка дитини. Таке положення дуже небезпечне як для маляти, так і для мами. Але народився здоровий хлопчик вагою близько 5 кілограмів і зростом 58 сантиметрів. Малюк вхопив мене за палець, і так ми їхали аж до лікарні. Лікарі пологового були шоковані, навіть аплодували нам, — згадує Надія Головач. — А кілька місяців тому виїжджали на восьмі пологи! Жінка сама народила вдома здорову дівчинку. Пологи прийняв тато, а ми госпіталізували породіллю і немовля до лікарні”.
