Шумові дощаниці створюють із висохлих стебел борщівника. А гроші з продажу спрямовують на потреби війська.
“Наша команда “Громадська ініціатива Галичини” працює від 2014 року. Історія її створення проста — через бойові дії не могли сидіти склавши руки, тому з однодумцями об’єдналися задля підтримки воїнів. Донатили, привозили з-за кордону автомобілі, які передавали на фронт, — розповідає волонтерка Людмила Лінник. — На початку повномасштабного вторгнення люди активно допомагали коштами. Але згодом потік донатів зменшився, доводиться привертати увагу до потреб ЗСУ. Тому ми з колегами вигадуємо різні способи, як залучити гроші. Зрозуміли, що маємо бути креативні. Близько трьох років тому відкрили волонтерсько-мистецьку крамничку. Це суто соціальний бізнес, ми на ньому не заробляємо. Весь прибуток спрямовуємо на армію. Працює магазин в онлайн-режимі, ми розробили сайт, також присутні у соцмережах, де кожен може обрати те, що йому подобається. Це картини, в’язані речі, прикраси ручної роботи, шопери, листівки, іграшки та інші речі”.
А на початку цього року волонтерки з Івано-Франківська стали виготовляти шумові музичні інструменти — дощаниці.
“Кажуть, що це інструмент шаманів, яким у давнину викликали дощ. Щоправда, на їх батьківщині, в Африці і Південній Америці, дощаниці роблять зі стебел бамбука чи висушеного кактуса, тоді засипають усередину камінчики або якесь насіння. Тепер дощаниці використовують не лише професіональні музичні колективи, але й секції з йоги, бо звук дощу дає відчуття заспокоєння, як декор в інтер’єрі, — додає співрозмовниця. — Я собі таку придбала десять років тому. Брали її на концерти, виступи, благодійні ярмарки. Вирішили, що дощаниці власного виробництва стануть окрасою нашої крамнички і привернуть увагу людей. Бо це щось незвичне. За основний матеріал ми взяли стебла борщівника, він поширений у наших краях — росте на необроблених полях, обабіч доріг. Зрізаємо борщівник тоді, коли стебло сухе — пізно восени чи взимку. Добре його вимиваємо, чистимо. Тоді мотузкою позначаємо лінії, уздовж яких залишаємо спеціальні проколи. Готовий інструмент декоруємо. До кожної дощаниці добираємо суміш сипучих елементів, склад яких тримаємо в секреті. Експериментально досліджуємо, як звучатиме інструмент, тому що від його розміру і товщини залежить звук”.
За словами Людмила Лінник, вона з колегами вже виготовила близько 30 дощаниць. “Порахували, що треба продати 100 інструментів, аби купити один дрон Mavic Pro для ЗСУ. Тому роботи ще багато. Але радіємо, що люди активно замовляють ці незвичні музичні інструменти і ми маємо змогу допомагати армії”, — зауважує волонтерка.
