В Україні з візитом побувала знаменита американська астронавтка. Зустрітись із нею можна було не тільки у Києві, але й Харкові, Житомирі та Львові. Останнє місто Гайді Стефанишин-Пайпер не могла оминути, адже її батько — родом зі Львівщини.
...Я прийшов трохи раніше, ніж було заплановано наше інтерв’ю, і зустрів американську гостю в холі готелю, яка щойно поверталася зі сніданку. “Зачекайте трохи”, — усміхнулася жінка і відійшла кудись, а вже за 15 хвилин з’явилася в уніформі НАСА!
— Гайді, Ви двічі були в космосі: у 2006-му і 2008-му роках. А про третій політ не мрієте?
— Можливо, років через десять захочуть організувати місію зі старших жінок та покличуть мене. (Усміхається). А якщо серйозно, то у 2009-му я звільнилася з НАСА і повернулась до служби у Військово-морських силах США. А чотири з половиною роки тому пішла у відставку. Тож тепер я — пенсіонерка, живу недалеко від Сієтла...
Щоправда, форму все одно підтримую: роблю руханку, багато бігаю, їжджу на велосипеді тощо. По-перше, маю тепер більше часу для цього. (Усміхається). А по-друге, фізична активність у старшому віці навіть важливіша, ніж у молодості. Насамперед — задля підтримання свого здоров’я. Тож для будь-якої людини тренування — це, звичайно, дуже добре!
— Якщо пригадати Ваш перший політ: скажіть, як швидко організм адаптувався до стану невагомості? Чи не було якихось сюрпризів?
— Я не мала жодних проблем із невагомістю. Все було дуже добре. Натомість несподівано з’явилися труднощі зі сном. Це виявилось найважчим для мене. Ніяк не могла звикнути, що не відчуваю під собою ліжка і не маю подушки під головою... Адже спати потрібно було у спеціальному мішку.
Перші кілька днів довелося пити снодійне. Проте згодом я цілком адаптувалася. Брала зі собою навушники і маленький айпад, на якому вмикала собі музику: американську, українську, різну. При цьому виставляла час — скажімо, одну годину — і спокійно засинала під улюблених виконавців, яких звикла слухати вдома. (Усміхається).
— На 2022 рік НАСА планує перший після 50-літньої перерви політ на Місяць і початок будівництва на довколамісячній орбіті станції Gateway, яка стане трампліном до Марса. На Ваш погляд, наскільки це буде важливим кроком?
— Дуже і дуже важливим! Так, ми були на Місяці, але щоразу — не більше, ніж кілька днів. Зовсім інша справа, коли збудують станцію і місія зможе там жити. Думаю, це доволі мудро — спочатку звести базу на Місяці перед тим, як летіти до Марса. Відстань до нього від Землі — пів року, а з Місяця — удвічі менша. Тож цілком логічно спочатку попрацювати там, а вже потім взятись за Червону планету. (Перша пілотована місія на Марс, а відтак створення станції Mars Base Camp планують на 2030-ті роки. — Авт.).
— Вас, мабуть, часто запитують під час різноманітних зустрічей про інопланетян. Що зазвичай відповідаєте?
— Що я їх не бачила! (Сміється). Можливо, вони живуть десь у Всесвіті (ми ж лише дуже й дуже маленька його частинка), але де саме — ніхто не знає. У будь-якому разі хочеться вірити, що, крім нас, десь у космосі є щось живе. (Усміхається).
— Схожої думки дотримувався й Леонід Каденюк. До речі, коли Ви востаннє з ним бачились?
— Ми познайомилися свого часу в Америці, а востаннє бачилися, коли я приїздила в Україну в 2007 році. Знаєте, в нього була велика місія — стати першим космонавтом часів Незалежності. І нині він залишається першим та єдиним...
Хоча я сподіваюся, що ще будуть і другі, і треті. Зрештою — побачимо.
До слова, я не була в Україні дванадцять років. Бачу, як країна змінюється: зводять нові будинки, стадіони й аеропорти. Та одне залишається незмінним — люди. Українці, як завжди, дуже гостинні та добрі. І всі хочуть слухати розповіді про космос. (Усміхається).
— Не сумніваюсь, що під час нинішнього візиту вам подарували не одну вишиванку. А скільки Ви маєте їх удома?
— Ой, навіть не знаю. Багато! Окрім сорочок, маю подушки, скатертини тощо. Декотрі з них я навіть сама вишивала. Люблю цю справу з дитинства. Щоправда, тепер довелося відмовитися, бо стала гірше бачити. Натомість маю інше хобі — варити і пекти. Наприклад, люблю готувати борщ, який роблю за традиційним рецептом, але додаю дещо своє. А ще, якщо є нагода, то ліплю вареники. Хоча іноді трохи лінуюсь та просто купую їх у магазині. (Усміхається).
— Кажуть, ви дуже любите каву?
— Так. Свій день я завжди починаю з ранкової кави. Не зраджувала цю традицію навіть у космосі! (Сміється).
Читайте також про українця, який працює асистентом знаменитого голлівудського актора.
