Готують страву п’ятеро господинь, яких зорганізувала місцева жителька Ірина Дигай.
“Я родом із Краснодона Луганської області, але вже 35 років живу на Вінниччині — батьківщині чоловіка. Моє рідне місто з 2014 року окуповане. Відтоді не можу поїхати додому, відвідати могили батьків та інших родичів. Тому в мене подвійна ненависть до російських окупантів. І боляче, що дехто з моїх земляків перейшов на бік ворога, — каже Ірина Дигай. — Коли почалось повномасштабне вторгнення, я, як і тисячі інших українців, дуже переживала. Але зрештою взяла себе в руки й почала допомагати тим, хто того потребує. У перші тижні війни через наше село їхали колони машин, адже люди евакуйовувались. Вони зупинялись перепочити, а я годувала їх. Коли ж продуктів стало бракувати, долучала сусідів. Приготовлені страви ми несли до місцевого кафе і там пригощали людей, які тікали від війни. Далі варили для бійців територіальної оборони, багато з яких потім поїхали на фронт. Серед тих, хто опинився на передовій, був і мій зведений брат. Він воював на Сумщині”.
Невдовзі у Махнівці місцеве подружжя у покинутій хатині зробило ремонт. Провели воду, купили буржуйки, плити, балони. І так в Ірини та її волонтерів-однодумців з’явився кулінарний цех. Господині взялися робити аджику, маринувати оселедці, готувати каші, сухий борщ, тефтелі, макарони по-флотськи, інші страви, які передавали на фронт. Особливою популярні серед воїнів подільські голубці. Від квітня до кінця липня команда волонтерок передала воїнам понад 5000 пакетів з такими смаколиками.
Готують голубці в автоклаві в реторт-пакетах (харчова упаковка, виготовлена з ламінату, гнучкого пластику та металевої фольги. — Авт.). “Одну порцію голубців, а це десь 330 — 340 грамів, накладаємо в пакети й заливаємо томатним соусом. Тож загальна вага страви виходить до 600 грамів, — розповідає Ірина Дигай. — Далі пакети запаюємо й ставимо в автоклав, де вони готуються чотири години при температурі до 120 градусів та високому тиску. Готову страву можна гріти та без вагань споживати холодною. Наші голубці — ситні, смачні й безпечні. А ще — чудово зберігаються впродовж 12 місяців. Дати приготування й кінцевого споживання вказуємо на упакуванні. Ось нещодавно передали кілька партій цих смаколиків на Донецький, Херсонський, Харківський та Запорізький напрямки. Хлопці дякують і кажуть, що наші страви нагадують їм про рідний дім”.
