Від початку великої війни викладачі, студенти та працівники книгозбірні Мукачівського державного університету вже виготовили близько двох сотень маскувальних сіток. Кажуть: працюватимуть доти, доки буде потреба.
“Ідея плести сітки належить директорці наукової бібліотеки нашого університету Катерині Мовчан, у якої з перших днів повномасштабного вторгнення багато друзів та рідних пішли боронити країну, — розповідає викладач навчального закладу Віталій Симонян. — І саме на маскувальні сітки завжди є найбільший запит від захисників. Плетемо їх у бібліотеці. Допомагають у цьому конструкції для виставок. Для виробництва сіток використовуємо спеціальну тканину — спанбонд (флізелін). Вона дорога, але якісна”.
За словами Віталія Симоняна, за понад три останні роки студенти й працівники університету у вільний від роботи та навчання час зв’язали 168 сіток. Розміри кожної — 8 на 6 метрів. Їх воїни використовують для маскування техніки, бліндажів. Матеріали мукачівці купують за свій кошт, допомагають також волонтерські організації.
“Загалом ми сплели близько 8 квадратних кілометрів сіток, — зазначає пан Віталій. — Якщо є нагальна потреба, то одну сітку можемо зробити за два дні, на третій вже відправляємо поштою на різні напрямки — Запорізький, Харківський, Сумський, Чернігівський, Донецький. А якось виготовили сітку за півтора дня. Працюємо злагоджено: хтось вимірює тканину і тне на смужки, інші — сортують їх за кольорами, треті — плетуть. Приємно отримувати від захисників подяку за те, що наш виріб зберіг техніку чи врятував чиїсь життя”.
