Зооволонтерам вдалось врятувати понад 3,5 тисячі братів наших менших, серед яких не лише коти й собаки, але й птахи, свійські та дикі тварини, зокрема червонокнижні. Ми поцікавились, як саме відбуваються евакуаційні рейси. І як волонтери дізнаються про тварин, яких треба вивезти?
— Евакуаційні рейси проводимо щотижня, під час кожного вивозимо щонайменше 50 тварин. Тепер здебільшого їздимо на Херсонщину й Донеччину, зокрема й у Бахмутський район — там найважча ситуація, — розповідає Ніна Неронова, менеджерка з порятунку тварин та евакуації БО “UAnimals”. — Дуже часто до нас звертаються військові, які прихистили тварин і хочуть, щоб їх вивезли на безпечну територію. При тім чимало тварин зазнали контузій, осколкових поранень, тож потребують лікування, належного догляду й реабілітації.
До прикладу, якось звернулись бійці, які прихистили кобилу, в неї було осколкове поранення шиї. Евакуаційна машина приїхала, але спроби завести тварину всередину виявилися марними — тварина вперто стояла й не рухалась з місця. Тоді ми викликали спеціалістів з кінного клубу, які мають досвід поводження саме з цими тваринами, і через три хвилини кобилка вже була в машині. Відвезли до Києва, прооперували, тепер з твариною все добре.
Фото з архіву організації
Іншим разом військовий надіслав відео корови, яка прибилася до підрозділу. Він її годував, доглядав. Дуже переймався тим, що попереду — морози. Просив відвезти тварину до родичів на захід країни. Але перед нашим виїздом зателефонував: “Корова зникла — пішла кудись”... За якийсь час тварину таки знайшли. Та позиції наших бійців на Донеччині були за 800 метрів від росіян. Заради безпеки водіям порадили їхати вночі, фари не можна було вмикати, щобільше, наказали їх заклеїти, а мобільні телефони вимкнути. Водії впоралися бездоганно, хоч довелося долати бездоріжжя. Коли верталися, мусили їхати дуже повільно, щоб тварина не травмувалась. Зрештою привезли корівку за адресою, військовий був неймовірно щасливий.
— А часто просять доправити тварин саме до рідних?
— Нерідко, і це дуже тішить. Пригадую, звернулась до нас жінка з Харківщини, на будинок якої впала бомба, рідні загинули... Їй із чоловіком вдалося врятуватись, вони виїхали на Львівщину. Так от, вона попросила евакуювати з їхнього обійстя вулик із бджолами, хотіла зробити приємне чоловікові, який успадкував пасіку від дідуся й важко переживав утрату рідних.
На той час територія села ще не була зачищеною, тож ми попросили допомоги в наших рятувальників. Вони перевірили, зокрема, й вулики, бо були випадки, коли російські військові їх мінували. Чоловік не міг повірити, що його бджілок вдалося евакуювати.
— А які були геть несподівані випадки порятунку?
— Зателефонувала військова, яка довідалася, що на Донеччині в одного місцевого жителя з’явилися цуценята і кількох він... з’їв. Звісно, ми одразу ж поїхали за тією адресою, військові вилучили вісьмох щенят, а ми їх евакуювали. Але найважче було знайти для них притулок, адже до шестимісячного віку вони можуть захворіти на ентерит. Це вкрай небезпечна недуга, яка швидко поширюється і може вбити тварину за добу, а лікування дуже вартісне. Тому неохоче погоджуються їх брати. Непросто прилаштувати й дорослих собак, бо притулки переповнені.
Трохи простіше зі свійськими тваринами — для них є реабілітаційні центри. Але доправляємо їх туди не кожного разу. Наприклад, недавно волонтерка повідомила про жителя села Одрадокам’янка на Херсонщині, який чи не єдиний не виїхав, бо не хотів залишати 68 кіз. Тож ми трьома рейсами вивозили тварин на Дніпропетровщину, де вони разом із власником тепер у безпеці. Двох кіз забрали волонтери на лікування — в однієї був рахіт, другу погризли дикі собаки.
Фото з архіву організації
Неочікувані ситуації стаються в кожному рейсі. Дуже часто до нашої машини приходять люди, яким не вдалося виїхати, бо перевізники заборонили брати тварин, а вони не могли їх покинути. Або буває, що в останній момент люди таки вирішили виїхати з-під обстрілів, а тоді благають нас забрати собаку, якого довелось залишити у вольєрі. Пригадую, якось вивозили жінку з дитиною, бабусею і кількома котами. Згодом вона передзвонила й сказала: “У наш будинок був приліт, якби ви нас не забрали, усі б загинули”. Тож ми рятуємо життя не лише тварин, але й людей.
