20 травня — Всесвітній день вишиванки. З нагоди свята ми вирішили розповісти власне про весільну вишиванку — особливо цінне вбрання у родинах наших предків.
— Здавна кожна українська дівчина вміла вишивати з 5 років, а до заміжжя встигала виготовити приблизно пів сотні сорочок на різні потреби, — каже Анастасія Фоміна, дослідниця українського національного одягу. — Вишиванку для весілля мала обов’язково вишити наречена або її мати. Для хлопця — його обраниця або ж також його мати. Адже наші предки вірили — така сорочка буде вишита з добрими намірами й принесе парі щастя.
— Сорочку не прийнято було вишивати у понеділок, — каже Дарія Стасюк, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України. — А найкращими днями для початку такої роботи вважались вівторок і четвер. Перед тим, як братись за голку і нитку, дівчина завжди читала молитву.
— Чим вирізнялись весільні вишиванки?
— На відміну від інших вишиванок, де узору зазвичай було небагато, весільну візерунки заповняли густо. У різних регіонах були свої особливості щодо кольорів весільної вишиванки. На Закарпатті та Буковині, наприклад, використовували зелений, червоний, фіолетовий, синій та жовтий кольори. А от Полтавщина славиться вишитим білим по білому.
— А чи було табу на використання чорного кольору у вишиванці?
А. Фоміна:
— Ні. Наприклад, на Поділлі та й у багатьох інших регіонах України чорний колір не вважався жалобним. Навпаки — чорний асоціювали із родючими чорноземами.
— Які символи використовували для весільної вишиванки?
Д. Стасюк:
— Обов’язково мали бути вишиті: низ рукава, ділянка біля горловини і низ сорочки — щоби злі сили не могли дістатись до тіла. Часто на весільних вишиванках зображали калину — символ продовження роду, виноград — символ достатку та працьовитості, троянду — символ краси й величі.
А. Фоміна:
— Домінуючим елементом геометричного орнаменту українських весільних вишиванок є ромб — символ родючості землі.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про майстриню, яка 33 роки виготовляє давній символ радості з приводу повернення вівчаря із полонини
