У гаражі Лариси Мороз з Вінницьких Хуторів уже понад півтора року працює волонтерський осередок “Бджоли Поділля”. Для українських бійців тут готують більш як 20 страв — сухі борщі, голубці, каші, намазки, вітамінні коктейлі, енергетичні батончики. За тиждень волонтерки відправляють на передову понад 4000 порцій різноманітної смакоти.
“Раніше я долучалась до збору коштів знайомим на фронті. А ось невід’ємною частиною мого життя волонтерство стало вже після повномасштабного вторгнення. У перші дні великої війни заявила трьом своїм дітям, що досить плакати, потрібно щось робити. Почала з плетіння маскувальних сіток удома, допомагали мої доньки та кума з дітьми. Коли ж неподалік окупанти вдарили ракетами по аеропорту, діти виїхали за кордон. А я залишилась удома й продовжила плести сітки, — розповідає засновниця волонтерського осередку Лариса Мороз. — Коли у них відпала нагальна потреба, вирішила куховарити. Готувала воїнам пастилу, вареники, котлети... Влітку виникла проблема з доправлянням харчів на фронт. Тому почала цікавитись сухпайками”.
В інтернеті жінка натрапила на допис про те, як у Коломиї готують для захисників сухі борщі. “Якщо там змогли, то і я зможу!” — подумала пані Лариса. “Виклала допис у соцмережі, стали до мене приходити люди, привозити продукти, хтось пересилав кошти. Ми починали з маленької сушарки, потім небайдужі люди привезли ще три. Але стало вибивати світло, тож вирішили роздати їх іншим господиням. І так нас назбиралась чимала команда — 25 осіб. Працюємо у вільний від роботи час та у вихідні. Особисто я за тиждень варю 25 відер каші та п’ять відер м’яса для наших захисників”.
За словами волонтерки, асортимент їхніх страв чималий — приблизно два десятки. Найбільшим попитом користується сухий борщ, який бійці вже назвали “переможним”.
“Також захисники дуже хвалять наш гороховий суп: мовляв, смачнішого ще не їли. До речі, майже у кожну страву додаємо ще куркуму та імбир, вони мають противірусний ефект, позитивно впливають на шлунково-кишковий тракт. А влітку насушили огірків, то скоро у меню буде ще розсольник та солянка”, — каже Лариса Мороз.
Раніше волонтерки від руки писали етикетки на пачках зі смакотою. Тепер друкують їх, додаючи спосіб приготування страви і... теплі побажання для бійців.
“Коли воїни дзвонять з передової й дякують, то на моїх очах з’являються сльози. Єдине прошу, щоб вони повертались живими. У мене часто питають, що робитиму після перемоги. Якщо чесно, для мене то буде водночас радісний та сумний день, — на мить задумалася пані Лариса. — Просто обійматиму кожного військового й дякуватиму”.
