Багатьом доводилося зіткнутися з тим, що лікар у поліклініці просить купити спирт, вату, бинт чи ще щось не дуже дороге, але важливе. Здається, такі елементарні медичні засоби апріорі мають бути в закладі, де дбають про здоров’я людини. Тож може закрастися сумнів — невже шматка вати чи бинта справді нема в лікарні чи поліклініці? Розповідаємо, як це перевірити.
Отже, кожен медзаклад зобов’язаний повідомляти пацієнтів про залишки ліків. Згідно з інформацією Міністерства охорони здоров’я, ці дані мають оновлювати щотижня.
КУПІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, СКАРИФІКАТОР
...Здаю у поліклініці кров з пальця на аналіз. Лаборантка просить купити в аптеці скарифікатор. Три гривні — начебто дрібниця. Та невже держава не виділила грошей на їх закупівлю? Перевіряю на сайті eliky.in.ua. І справді, 6-та міська поліклініка м. Львова на цей момент не має в наявності скарифікаторів.
У березні минулого року їх закупили у кількості 2 тисячі штук. Видно, всі вже використали. Однак детального звіту нема. І годі з’ясувати, чи давали їх пацієнтам, чи, може, передали в аптеку — на продаж? Наразі ніхто цього не контролює.
Водночас, як бачу на сайті, у поліклініці ще залишилося 39 грамів вати, 11 мл “зеленки”, 12 мл йоду, 90 мл анальгіну, 160 одноразових голок, 1500 метрів марлі...
ТО Є ЛІКИ ЧИ НЕМА?
“Перевірити наявність медикаментів у закладах пацієнти можуть декількоми способами, — розповідає газеті "Експрес" Інна Іваненко, виконавча директорка БФ “Пацієнти України”. — Інформація має бути на стенді у приймальному відділенні лікарні, на сайті медичного закладу або ж сайті eliky.in.ua. Саме на цей ресурс медзаклади надсилають інформацію про залишки лікарських засобів за трьома джерелами фінансування: централізованими державними закупівлями, місцевими обов’язковими (з обласних чи міських бюджетів) і програмою “Доступні ліки”.
Публікувати ці дані медзаклади зобов’язує наказ МОЗ No509. Тож пацієнт, побачивши, наприклад, потрібний йому кордіамін чи папаверин, вакцину АКДП чи АДП-М у списку наявних препаратів, має цілковите право вимагати, щоб їх йому надали”.
“У разі відмови — схема дій проста, — каже Світлана Бубенчикова, менеджерка групи “Охорона здоров’я” “Реанімаційного пакета реформ”. — Слід зробити скринкопію сторінки сайта, де подано інформацію про те, що препарат є в наявності, і звернутися з ним до лікаря, який призначив ці ліки. У разі відмови надати їх безплатно — говорити з начальником медичної частини або головним лікарем медзакладу. Якщо й це не допомагає, телефонувати на урядову “гарячу лінію” — 15-45. Про випадки, коли медзаклади не подають на сайті інформацію про наявні ліки, слід теж повідомляти за цим номером”.
Якщо вам не надають безплатно наявні в медзакладі ліки, також потрібно подати письмову заяву на ім’я головного лікаря і в місцевий департамент охорони здоров’я. “Заяви мають бути письмово зареєстровані, — радить Інна Іваненко. — Якщо медзасобів і після цього не нададуть, пишіть заяву до Нацполіції”.
ПРЕПАРАТ ДЛЯ ПАЦІЄНТА. ЧИ ДЛЯ АПТЕКИ
Нещодавно в. о. очільниці МОЗ Уляна Супрун повідомляла, що раніше деякі лікарні приховували від пацієнтів препарати, куплені коштом держбюджету, і перепродували аптекам. Наразі ситуація не змінилася. Бо оприлюднення інформації про наявність ліків у медзакладах все ще не гарантує, що закуплені препарати не перепродують в аптеках.
“МОЗ займається розробкою та затвердженням на національному рівні єдиної стокової системи контролю препаратів, — каже Світлана Бубенчикова. — Йдеться про відкриту базу даних, де буде відображено шлях препарату з моменту надходження на територію України до моменту, коли його отримав пацієнт. Зазначатимуть дату і час кожної операції із препаратом. Тоді можна буде проконтролювати, де у конкретний час він перебуває. Крім того, якщо його нема у наявності в медзакладі, пацієнт зможе простежити в базі, коли ліки з’являться. Згідно з планами МОЗ, така система запрацює вже через рік чи два”.
“А нині контроль за рухом коштів на закупівлю лікарських засобів і контроль за їх використанням — це повноваження Рахункової палати та Державної аудиторської служби”, — додає Інна Іваненко.
Раніше ми писали про випадок, коли хірурги вийняли з носа дитини шматок пластмаси, який пробув там більше року
