Це історія про Тараса Сироїжку, жителя села Хлівчани, що на Львівщині. До повноліття він був типовим активним підлітком, зі своїми планами на життя та мріями. Нічого не передвіщало, що в хлопчини розвивається загадкова хвороба.
Пацієнт: Тарас Сироїжка
Вік: 38 років
Зріст: 180 см
Вага: 76 кг
Скарги: біль у горлі при ковтанні, біль у потилиці, шиї, відчуття стискання у грудях, задишка, панічні атаки.
ЕТАП 1: З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ?
Одного дня 18-річний Тарас став відчувати біль у горлі. Спершу він не надав цьому значення. Мовляв, що тут такого — у кожного час від часу може виникати ангіна. Утім проблема регулярно поверталась. Це насторожувало, але все ж ще не спонукало хлопця звертатися до лікарів. Та одного вечора...
“Це було Різдво, ми з братом і батьками збирались у гості до бабусі, яка жила в сусідньому селі, — пригадує чоловік. — Несподівано в мене стало тиснути в грудях. Я приліг. Перепочивши, встав і сів за кермо авто, аби їхати в гості. Та посеред дороги змушений був заглушити двигун через доволі тривожне відчуття: оніміння у руках і ногах”.
Вийшовши з авто, Тарас трохи поприсідав, розім’явся і знову сів за кермо.
“Приїхавши до бабусі, зрозумів, що почуваюсь дуже зле. Обличчя стало викривлятись, у грудях стискало, боліла голова, ще й з’явився сильний страх, — каже Тарас. — Мама тоді розплакалась — так сильно злякалася”.
Батьки повезли сина до місцевої фельдшерки. Вона зробила йому декілька уколів (зокрема, для покращення стану серця). Хлопець трохи полежав, йому стало легше. “Відчув, наче по руках і ногах поширилось тепло”, — пригадує він.
Утім рідні, попри покращення стану Тараса, викликали “швидку”.
Наступну добу пацієнт провів у лікарні містечка Великі Мости, там йому зробили кардіограму, поміряли тиск. І... жодних порушень не виявили.
Проте батьків такий висновок медиків не заспокоїв. Вони поїхали до Львова, де в неврологічному відділенні однієї з лікарень протягом місяця хлопцеві проводили обстеження. Перевіряли стан органів зору, робили КТ серця, УЗД судин. Висновок лікарів: пацієнт здоровий.
“Але здоровим я аж ніяк не почувався. Мене діймали панічні атаки. Час до часу стискало в грудях, гепало серце, з’являвся сильний страх, — зазначає Тарас Сироїжка. — Нерідко це ставалось, коли їхав у транспорті. Тоді рятувався заспокійливими, які призвичаївся носити в кишені. Або телефонував рідним, щоб приїхали, бо було таке відчуття, ніби зараз знепритомнію”.
Коли в Тараса була можливість, він під час нападів вимірював тиск. І спостеріг, що той підвищується. “Для мене норма — 110/70, а в ті моменти показники підвищувались до 130 — 150/100”, — каже чоловік.
Утім щоразу, коли він звертався до лікарів, чув висновок — з такими показниками аналізів і обстажень має прожити сто років. Зокрема тому, що серце, за результатами досліджень, — в ідеальному стані...
ЕТАП 2: ПЕРШИЙ ДІАГНОЗ
Якось друзі Тараса порадили йому звернутись до знайомої їм невропатологині. “Ця лікарка після оглядів та обстежень зробила висновок: стався збій у роботі нервової системи. Призначила лікування. Я вживав препарати, але легше не ставало, — каже чоловік. — Врешті зневірився. Зібрав усі медичні документи й кинув до пічки. А ще викинув пігулки й припинив звертатись до лікарів”.
Чоловік став ходити до церкви, щодня молився. “Так я вирішив здолати цю загадкову недугу, — ділиться Тарас. — А ще почав робити зарядку, відтискатись, щодня бігав по чотири кілометри, запровадив правило вести здоровий спосіб життя. І знаєте — поволі симптоми відступали. Врешті на вісім років я забув про них”.
Але шість років тому в чоловіка знову стало боліти горло, розвинувся хронічний тонзиліт, повернувся біль голови. Старі симптоми посилились і з’явилися нові.
“Боліло праве вухо й око, яке при загостреннях ще й червоніло. З правого боку потилиці було відчуття пульсування, а сильний біль звідти ширився по шиї до лопаток і нижче. Ще боліло праве плече й права рука”, — каже чоловік.
ЕТАП 3: У ПОШУКАХ ПРАВИЛЬНОГО ДІАГНОЗУ
Чотири роки тому Тарас зробив МРТ голови й хребта. Лікарі сказали, що виявили перші ознаки остеопорозу. Призначили мазі й вправи. Утім вони не давали позитивного результату.
“Два роки тому одного дня я сів за кермо й відчув, що заніміли два пальці на правій руці — мізинець і підмізинний. Став шукати інформацію в інтернеті, виявив лише одне пояснення — защемлення у хребті.
Два роки тому одного дня я сів за кермо й відчув, що заніміли два пальці на правій руці — мізинець і підмізинний.
Усі симптоми то відступали, то повертались. Тоді як відчуття затерпання у двох пальцях уже не зникало. Тож я знову звернувся до невропатолога”.
Лікар сказав, що причиною погіршення самопочуття став застуджений потиличний нерв. А пальці німіють через вимушене положення тіла під час роботи. “Але я — співак, я не сиджу в офісі за комп’ютером, тож мені ця версія видалась недостовірною”, — ділиться Тарас.
Його діагноз залишався медичною загадкою. Ішов уже 20-й рік, як чоловік не розумів, звідки в нього панічні атаки, біль у горлі, голові, спині...
ЕТАП 4: ПРАВИЛЬНИЙ ДІАГНОЗ
“Час до часу я їздив у військовий госпіталь до лікаря-отоларинголога. Адже через хронічний тонзиліт із нагноєнням потребував промивань, уколів і фізпроцедур. Після них горло переставало боліти, — каже він. — Але недавно після процедрур бажаного ефекту не сталося. Більше того, з’явився нестерпний біль при ковтанні...”
Тоді Тарас Сироїжка намацав з правого боку нижньої щелепи кістку, а от зліва, каже, — такої не було. Він поділився цим спостереженням із лікарем військового госпіталю. “Медик скерував мене до Клінічної лікарні
швидкої допомоги міста Львова”, — каже Тарас.
Олег Ковтуняк, завідувач відділення щелепно-лицевої хірургії, до якого потрапив хворий, каже: “Почувши всі скарги пацієнта, я зрозумів, що в нього — синдром Ігла. Ця проблема пов’язана з патологією шилоподібного відростка скроневої кістки. Він переходить у шилопід’язикову зв’язку, яка фіксується до під’язикової кістки, маючи доволі складний шлях між судинами й нервами. Лише в 4% населення світу довжина шилоподібного відростка становить понад 3 сантиметри (норма 2 — 3 см), а клінічні прояви розвиваються у ще меншої кількості людей. У пацієнта ж, за результатами КТ, довжина відростка становила шість сантиметрів! До того ж, зв’язка окостеніла. У нормі структура зв’язки — м’якотканна, коли ж вона стає кісткою, може перетискати судини чи нерви. Усе це й провокувало появу різної симптоматики”.
За словами хірурга, є дві форми синдрому Ігла. Одна: шилоподібно-глоткова, коли біль турбує у глотці, при ковтанні, також біль іррадіює у ділянку шиї чи плеча. Інша: шилоподібно-коротидна, котра більш пов’язана з невралгічною симптоматикою.
“При тім відбувається перетискання магістральних судин, які забезпечують кровопостачання голови, що може призвести до розвитку ішемічних атак і навіть порушення кровообігу та інсульту. Така форма також супроводжується онімінням кінцівок, — каже Олег Семенович. — У цього ж пацієнта була змішана форма. Це дуже рідкісний випадок”.
ЕТАП 5: ЛІКУВАННЯ
Вихід для Тараса був лише один — операція. Хірурги мали видалити змінений шилоподібний відросток і окостенілу зв’язку. “Складність полягала в тому, що один необережний рух міг призвести до пошкодження котроїсь із магістральних судин, які живлять головний мозок пацієнта, — пояснює Олег Ковтуняк. — У випадку пошкодження котрогось із нервів він не зміг би ковтати. А пошкодження сонної артерії миттєво спровокувало б інсульт”.
“На згадку про рідкісну недугу тепер залишився лише шрам”, — каже пацієнт.
Незважаючи на ризик, пацієнт без вагань погодився на операцію. Оперативне втручання тривало майже півтори години. “Відстань до сонної артерії становила лише 3 міліметри, до нервового сплетіння — шість, — каже Олег Ковтуняк. — Загалом же ми видалили майже 11 сантиметрів відростка й зв’язки”.
У лікарні пацієнт провів тиждень. Його стан швидко стабілізувався, зникли всі важкі симптоми. Тарас Сироїжка каже, що нині почувається чудово: “Без Божої допомоги я б, мабуть, не витримав цього важкого шляху до поставлення діагнозу та лікування”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому важливо робити регулярні обстеження молочних залоз
