Ви пам’ятаєте, чим снідали вчора? А тиждень тому? Хтось одразу відповість на ці запитання, а хтось намагатиметься, намагатиметься згадати, та врешті зрозуміє, що забув навіть, що їв на сніданок сьогодні. Чому одні люди тримають у пам’яті події, які сталися давно, комбінації цифр чи й цілі тексти, а інші не можуть запам’ятати дату народження близької людини чи ім’я нового знайомого?
Розкрити таємницю пам’ятi прагнуть науковці. У цьому їм допомагають, зокрема, експерименти над тваринами.
Наприклад, біологи Каліфорнійського університету спробували пересадити пам’ять від одного морського равлика роду аплізія іншому — через ін’єкцію рибонуклеїнових кислот (РНК). На равликів діяли слабким електрострумом, доки у тварин виробився захисний рефлекс — скорочення м’язів. І коли їхню РНК вводили іншим равликам, ті також відповідали на вплив струму скороченням м’язів. Учені зробили висновок: пам’ять — нехай і на такому примітивному рівні — може передаватися завдяки РНК.
Чи означає це, що можна керувати процесом запам’ятовування, впливати на нього? Що вже відомо науковцям про те, як працює пам’ять?
— Схожі експерименти з равликами науковці проводили і раніше, — розповідає газеті "Експрес" Микола Макарчук, доктор бiологiчних наук, завiдувач кафедри КНУ iм. Тараса Шевченка. — Адже нервова система морського равлика роду аплізія проста, клітин мало, вони дуже великі, за ними зручно спостерігати.
Дослідники склали карту системи нейронних ланцюгів, що керують поведінкою молюска. З’ясували, що аплізія запам’ятовує свій досвід, її зябра рефлекторно втягуються, реагуючи на подразники. Інформація відкладається у довготривалій пам’яті, для чого в мозку синтезується новий білок.
— Яка частина мозку людини безпосередньо відповідає за пам’ять?
— Гіпокамп кодує інформацію для збереження її в інших ділянках мозку, обираючи, що потрібно зберегти, а що можна забути. Людина, в якої гіпокамп уражений внаслідок травми чи видалений під час операції, не здатна запам’ятовувати нові події, хоча згадує все, що сталося до нещасного випадку чи операції.
— Вiд чого залежить пам’ять здорових людей? Наприклад, чому хтось може запам’ятовувати слова чужої мови і використовувати у спілкуванні, а інший ні?
— Вивчення мови пов’язане з формуванням звукових образiв. Якщо дiлянка мозку, що вiдповiдає за розпiзнавання звукiв, повсякчас задіюється, розвивається, то кількість нейронних зв’язків у ній постійно збільшується. Універсальний принцип: повторення — основа навчання.
— А чи знають учені, як позбутися небажаних спогадів?
— У пам’ятi спогади утримуються бiлками певного класу. Вони будують довкола нервових клiтин каркас, що допомагає зберiгати певну iнформацiю за принципом: нейтральні події швидко забуваються, а емоційно забарвлені — ні. Експериментуючи із тваринами, вченi навчилися блокувати пам’ять про ті чи ті подiї. Є надія, що з часом можна буде блокувати синтез певних бiлкiв і в організмі людини.
— Чи параметри пам’яті однакові в різних людей?
— Раніше вважалося, що пам’ять пов’язана з індивідуальною здатністю мозку зберігати великий обсяг даних. Але це не так. Мозок запам’ятовує більше, якщо добре фільтрує, вчасно стирає застарілу інформацію, зосереджується на найважливішому.
Уже з трьох років мозок людини починає посилено фільтрувати інформацію. Нові нейрони (у дошкільнят процес їх виробництва надзвичайно активний), що поліпшують здатність до навчання і запам’ятовування, паралельно стирають дані про минуле. Більшість людей має перші спогади саме з трирічного віку.
Із роками здатність гіпокампа до фільтрації знижується. Старші люди краще пам’ятають минуле. Погіршення пам’яті можна сповільнити, якщо постійно тренувати її — розв’язувати кросворди, читати тощо.
— Є люди, які практично нічого не забувають. Це вроджена риса?
— Біологи пов’язують феноменальну пам’ять зі специфічним набором генів і постійними тренуваннями. Однак інтелект і феноменальна пам’ять — не те саме. Приміром, геніальний Альберт Ейнштейн у школі був неспроможний запам’ятати елементарні математичні правила.
Пропонуємо прочитати текст про важливість сну та небезпеку недосипань
