Глава компаній Tesla та SpaceX Ілон Маск під час виступу на американському телеканалі NBC заявив, що хворіє на такий синдром. Як відомо, синдром Аспергера — психічний розлад, який характеризується, зокрема, труднощами в соціальному спілкуванні чи сприйнятті навколишнього світу. А як ще він проявляється і як його розпізнати?
“Попри низку труднощів у соціалізації, люди із синдромом Аспергера можуть досягати успіхів саме через особливості проявів своєї патології, — каже Олена Смашна, доцентка кафедри психіатрії Тернопільського національного медичного університету. — Наприклад, їм характерно братися за якусь тему і вивчати її настільки конкретно, щоб потім бути в ній суперкомпетентними”.
“А завдяки тому, що люди із синдромом Аспергера можуть уважно спостерігати за дрібними деталями, їм легко розвивати унікальні таланти: деталізоване малювання, можливість запам’ятовувати грандіозні цифри”, — додає кандидатка медичних наук Катерина Костюкова, дитяча лікарка-неврологиня.
— У чому саме проявляється синдром Аспергера?
— Він — одне із порушень раннього психічного розвитку й проявляється у труднощах із соціальною взаємодією. Часто цей синдром супроводжується порушенням у розумінні емоцій інших людей і прояві власних. Може бути також незграбність у рухах і в дрібній моториці: наприклад, дитині із синдромом Аспергера може бути важко зав’язати собі шнурівки.
О. Смашна:
— Згідно з соціальними нормами, емоції людей із синдромом Аспергера можуть бути недоречними у тій чи іншій ситуації. Вони можуть почати сміятися у невеселих ситуаціях, або ж бути байдужими чи нейтральними там, де треба поспівчувати. Пацієнти з такою хворобою можуть мати проблеми з етикетом — наприклад, різко встати й піти, нічого не сказавши іншим людям. Люди із синдромом Аспергера не розуміють поняття соціальної дистанції і тому часто можуть здаватися невихованими.
— У якому віці найчастіше проявляється синдром Аспергера?
К. Костюкова:
— Тоді як розлади аутистичного спектру проявляються зазвичай у віці 2 — 3 років, синдром Аспергера стає явним у більш старшому віці — від 6 до 8 років.
— Як саме його розпізнати у такому віці?
— Дитина не хоче гратися з однолітками, уникає їх. Також під час ігор вона може монотонно використовувати одні й ті ж іграшки. Наприклад, бавиться тільки машинками синього кольору.
— Які можуть бути причини виникнення цієї патології?
О. Смашна:
— Наразі наука не має одностайної відповіді. Та здебільшого йдеться про порушення внутрішньоутробного розвитку плоду.
— Чи існує лікування цієї патології?
К. Костюкова:
— Лікування як такого наразі не існує. Є лише способи корекції цього стану — когнітивно-поведінкова психотерапія. Дітей з такими проблемами вчать справлятися зі стресами, проявляти й розуміти емоції.
Медикаментозне лікування потрібне тільки тим пацієнтам, у яких є вторинні прояви хвороби — необгрунтована тривога, спалахи агресії, дуже знижена концентрація уваги.
— Наскільки поширений цей синдром у світі?
— Його виявляють у 0,05 — 0,5% дітей.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працює анестезія
