Скільки Бог дає дітей, стільки й приймаємо, — мама 4 доньок та 2 синів, яка живе з родиною в однокімнатній квартирі

І днями жінка народила одразу двох! Діти з’явилися на світ у Львів­ському пологовому будинку N1, один вагою 3 кілограми, другий — 2 кілограми 950 грамів, на зріст по 50 санти­ метрів. Новонароджених наз­вали Володимиром (на честь тата) і Ярославом (на честь діда).

...Йду в гості до родини Бурбелів. Вони живуть в од­нокімнатній квартирі пло­щею 47,9 кв. м. Уже з порога чути дитячий гамір. У помеш­канні чисто, компактно роз­ставлені меблі. На кухні — ві­зок для двійнят.

“Ми дуже просили Бога, щоби дав нам сина, а Він дав одразу двох, — радіє жінка. — Після першої донечки ду­же чекали на хлопчика. Але кожна наступна вагітність дарувала дівчаток. Звісно, ми дуже раділи, але не пере­ставали мріяти про сина. Ко­ли я завагітніла двійнятами, сподівалася, що хоча б одна дитина буде чоловічої статі. А вийшло так, що обидві — хлопчики!”

Наталя — вчителька хри­стиянської етики, викладає катехизм при церквах УГКЦ, готує дітей до першого при­частя. Її 37­-річний чоловік Володимир — інженер­-буді­вельник. Найстаршій доньці Роксолані — 15, Карині — 14, Анні­-Марії буде три у вересні, а Єлизаветі — всього рочок і 10 місяців.

“Багато хто через страхи обмежується однією дитиною чи двома, — усміхається На­таля. — А ми живемо так, як казав святий Августин: “По­став Бога на перше місце — і все стане на свої місця”. Скіль­ки Він дає нам дітей, стільки і приймаємо”.

“Важко зі стількома діть­ми дати раду?” — питаю жін­ку. “Звісно, — каже. — Але чо­ловік мені у всьому допома­гає. Старших дітей пильнує. А старші — молодших”.

Поки розмовляємо, один із хлопчиків прокинувся. Почи­нає тихенько плакати. Мама бе­ре на руки, притуляє до грудей. Очі жінки світяться щастям.

Наталя тихенько розпові­дає далі: “Старша донька вже закінчила 9­-й клас, вступи­ла в політехнічний коледж на ІТ­-технології. Ходить у му­зичну школу, грає на бандурі. Карина — на саксофоні”.

Батьки поділили кімнату на дві частини. “Щоб було зруч­но і дітям, і нам, — пояснює Наталя. — Молодші сплять зі мною, а старші — в іншій ча­стині кімнати”.

“Такі мами у нас — на вагу золота, — скаже мені згодом Ольга Коваль, лікарка, що до­помогла двійнятам народити­ся. — Наталя у мене тричі на­роджувала. Всіх малюків ви­годувала грудним молоком”.

“Може, тому вони в мене здорові?” — усміхається жінка. Здорові, активні, щасливі — такими я бачу цих дітей. Бо не площа квартири для них важ­лива, а любов і турбота бать­ків — їх вони мають удосталь.

Читайте також про шість сімейних криз та як їх пережити.