Ворог хоч повільно, але неухильно просувається вперед. Водночас посилює повітряний терор мирних українців. Уперше за понад три роки повномасштабної війни уражено урядову будівлю на вулиці Грушевського. Це привід для керівництва держави нарешті замислитися, чому наша ППО демонструє слабкість, а далекобійна зброя — безпорадність. Експерти кажуть: причини цієї слабкості та безпорадності — масовий дилетантизм і корупція у владі.
Росія постійно нарощує виробництво шахедів, модернізує їх та поліпшує тактику застосування. Тим часом ні Україна, ні наші партнери за три з половиною роки війни так і не знайшли надійної протидії цим безпілотникам. “Популістське рішення зробити ставку на виробництво дронів-перехоплювачів коштує нам дуже дорого, натомість забезпечує фантастичні прибутки компаніям — складальникам безпілотників, близьким до влади, — певен офіцер ЗСУ, авіаційний інженер Юрій Касьянов. — Для ППО ефективніші ракети, і ми можемо їх виробляти та боротися із шахедами”.
Безперечно, потрібні і FPV-дрони — як засіб боротьби з “Орланами”, “Ланцетами”, “Суперкамами”, “Блискавками” та іншою нечистю ворога, що літає на фронті та у прифронтовій смузі, наголошують аналітики. Бо в нас немає багато зенітних ракетних комплексів, і їх туди не підтягнеш — спалять. Але і тут проблема. “До 60% FPV, що йдуть за держзамовленням, непридатні до застосування взагалі або потребують серйозної переробки, — повідомив волонтер Сергій Стерненко. — Ще раз: більш як половина із 2 мільйонів FPV від держави — непридатні та лежать на складах. Скільки це у грошах? Мільярди. Причин такої ситуації дві: логістика від одного до шести місяців та потреба, яку формує Генштаб, — там безпосередньо дають Міноборони назви дронів, які треба купувати. А які в них характеристики чи чому мотори не тим боком прикрутили — це не цікавить Генштаб. Тут або величезна корупція, або безпросвітна тупість. Або два в одному, не знаю. Та виправляти це потім доводиться нам”.
— Чому вважаєте ракети ефективнішими для ППО, ніж дрони-перехоплювачі?
● Ю. Касьянов:
— В усьому світі ставку роблять на виробництво ракет. Тому що ракети швидкі, на кожну з них не потрібен оператор, який би наводив її на ціль, ракета працює повністю автоматично. Кожен зенітний ракетний комплекс може мати на озброєнні 4 — 8 або навіть сорок ракет, як-от новітній російський “Панцир”. І ці ракети можна запускати з інтервалом декілька секунд. Дрони-перехоплювачі так не запустиш, вони не можуть працювати у погану погоду, коли сильний вітер, дощ, сніг. Кожним дроном-перехоплювачем керує оператор. А ракети, як я уже сказав, наводять автоматично.
У нас чомусь вирішили зробити ставку на виробництво дронів-перехоплювачів. Думаю, це політичне рішення. Тому що дуже легко привезти з Китаю якісь запчастини, не дуже дорогі, зробити з них FPV-дрон, назвати його дроном-перехоплювачем, сказати, що на ньому є штучний інтелект. Ніякого штучного інтелекту на жодному дроні немає — ні у нас, ні в Китаї, ні у США, ні в Росії, ні в Ізраїлі. Це брехня. Тому що будь-яку програму, яка може захопити ціль, називають штучним інтелектом. І продають такі безпілотники дорожче, бо вони начебто зі ШІ. Вважаю, що це просто бізнес певних ділків, які створюють так звані дрони-перехоплювачі та заробляють на маржі.
— Але ж багато хто вважає, що дрони-перехоплювачі ефективні.
— Я не кажу, що дрони-перехоплювачі не повинні бути на озброєнні. Вони дуже корисні на лінії боєзіткнення, у ближньому тилу від фронту, де неможливо розмістити ЗРК, оскільки ворог їх одразу вирахує та вразить. Саме там хлопці, які ховаються у підвалі, можуть боротися за допомогою дронів-перехоплювачів з розвідувальними БпЛА “Суперкам” чи “Орлан”, а також з ударними безпілотниками “Блискавка” чи “Ланцет”, які бомбардують наші позиції. Навіть за допомогою FPV-дронів можуть там боротися. Це виправдано. Але проти масованих нальотів шахедів дрони-перехоплювачі аж ніяк не підходять.
Нам потрібно змінювати державну політику в галузі протиповітряної оборони — робити ставку на зенітно-ракетні комплекси, тобто на спеціальні системи з локаторами, які автоматично знаходитимуть дрони й вражатимуть їх зенітними ракетами.
— У нас нині сформувалася така собі лобістська група, яка приділяє максимум уваги зенітним дронам, а це гальмує інші можливості для перехоплення ворожих цілей, — додає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. — Що, крім дронів-перехоплювачів, є важливим? Базова категорія — РЕБ, який придушує дрон. Наступна ланка — мобільні вогневі групи. Треба змінювати штатну комплектацію цих підрозділів та обов’язково доповнювати їх переносними ЗРК типу “Перун”, “Ігла”, “Стінгер” для підвищення їхньої можливості перехоплювати дрони. Ворожі безпілотники здебільшого рухаються нашим повітряним простором на висоті два кілометри. Не всі вогневі мобільні групи, які мають на озброєнні навіть такі класні кулемети, як “Браунінг М2”, можуть дотягнутися до шахеда. А ПЗРК дозволяють вести вогонь на висоті більш як 2 — 2,5 кілометра.
Варто використовувати й легкомоторну авіацію. Легкі ударні гелікоптери могли б не лише підвищити рівень перехоплення дронів безпосередньо над містами, а й діяти на випередження, коли БпЛА перебувають за 100 — 200 кілометрів до цілі. Наприклад, коли ворожі шахеди летять до Києва через Сумську чи Чернігівську область, мобільна вогнева група не може до них дотягнутися. А легкомоторна авіація могла би перехоплювати.
— Українські дрони влучають у російські НПЗ, однак не долітають до Москви. Чому?
● Ю. Касьянов:
— Так, наші дрони потрапляють у ворожі нафтові заводи й бази. Але якою ціною? На сотню запущених — два-три прильоти? При цьому абсолютно немає влучань по Москві. І не тому, що хтось із союзників нам не дозволяє це робити (майже щоночі російські пабліки повідомляють про загрозу дронів десь у далекому Підмосков’ї), а тому, що вони не долітають. Бо в росіян там сильна ППО — “Панцирі” стоять.
Ось і знову повертаємося до того самого питання: якщо противник робить ставку на зенітно-ракетні комплекси, а ми — на зенітні дрони, при цьому шахеди регулярно атакують Київ, а українські дрони не долітають до Москви, то, може, все-таки ми щось робимо неправильно? Ворог нарощує кількість ЗРК і у віддалених від Москви регіонах, передусім на кордонах і на лінії боєзіткнення, збільшує кількість комплексів РЕБ. Дуже скоро сотні наших дронів, які щоночі атакують російську глибинку, взагалі перестануть хоч кудись долітати. Хтось про це думає? Ні.
Фото pixabay.com
Працює гігантський конвеєр із заробляння бабла. Замість того, щоб виділяти гроші на розвиток науки, технологій, створення сучасних ЗРК (що цілком нам до снаги у співдружності з партнерами), на вдосконалення далекобійних дронів — зниження їх радіолокаційної помітності, оснащення ефективною інерційною системою наведення та системою оптичної навігації, — мільярди євро західної допомоги надходять “своїм” фірмам-прокладкам, які масово виготовляють неефективні проти шахедів дрони-перехоплювачі та надзвичайно малоефективні далекобійні дрони. І всю цю псевдозброю масово списують щоночі під час нальотів шахедів та під час атак по російській глибинці.
— Виробництво дронів-перехоплювачів дешевше, ніж виробництво ракет. Може, тому віддаємо перевагу БпЛА?
— Ну дивіться, російська ракета “Панцир” коштує від 10 до 20 тисяч доларів, залежно від модифікації. Вартість ракети, яку росіяни застосовують проти наших дронів, — не більш як 10 тисяч доларів. І коефіцієнт ураження наших БпЛА — якщо прямує якийсь “Лютий”, FP-1 чи “Бобер”, умовно кажучи на Москву, — 90%. Тобто коли летить 10 наших дронів, то росіяни, запускаючи 10 ракет, можуть збити 9 дронів, а потім ще одинадцятою ракетою збити той, який не збили. А коефіцієнт ураження цілі дрона-перехоплювача — 10 — 30%. І він може коштувати 3 — 4 тисячі доларів, залежно від характеристик. На кожен ворожий шахед потрібно щонайменше три або чотири дрони-перехоплювачі.
А ще порахуйте, скільки треба операторів, адже один оператор може запустити тільки один дрон. Коли на Київ, припустимо, летить одразу 100 — 300 шахедів, то потрібно 100 — 300 операторів, щоби одразу впоратися з цією навалою. Оператор не може працювати послідовно, бо шахед пролетить над ним, і він вже його не наздожене цим дроном. Операторові потрібні водій і помічник, який готуватиме дрони до вильоту. Якщо 300 операторів на 300 шахедів, то треба щонайменше 600 помічників. А ще потрібні 300 радарів, яких узагалі немає у такій кількості в ЗСУ. Потрібні автомобілі для цих мобільних груп. Отже, це рішення стає дуже дорогим. Таку армію операторів могли би замінити три-чотири ЗРК на зразок “Панциря”. Якби під Києвом було три-чотири такі комплекси, то вони б надійно захистили наше небо. Ніякі шахеди не долітали би.
— Чи погоджуєтеся з думкою про те, що ми вкладаємо багато грошей у технології, які, умовно кажучи, завтра можуть застаріти?
— Наш Генштаб замість того, щоб замовляти дрони з чіткими тактико-технічними характеристиками, замовляє у Міністерства оборони БпЛА з певними назвами, — каже військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. — Тому немає гарантії, що ці дрони будуть саме з такими характеристиками, які потрібні, а не застарілі чи непридатні для використання. На жаль, на цьому рівні дуже багато корупції. НАБУ і ДБР повинні працювати у Генштабі день і ніч, надто в підрозділах, де відбуваються замовлення на виготовлення чи на закупівлю озброєння. Якщо ми зможемо подолати корупцію у сфері закупівель озброєння, то в нас не буде проблем із цими закупівлями. А проведення тендерів в однакових умовах для приватних і державних компаній дасть змогу створити конкурентоздатний ринок озброєння.
● Ю. Касьянов:
— Це правда. Держава закуповує величезну кількість дронів. Але часто буває так, що на час, коли формують замовлення, ці дрони вже морально застарілі й нікому не потрібні. Це дуже прикро. Сучасна війна стала війною технологій. За три роки відбулася революція у військовій справі, пов’язана з масовим застосуванням безпілотників, РЕБів, IT-технологій, а в нас на “самому верху” немає жодного технаря, інженера, конструктора — лише продюсери, локейшн- та піар-менеджери. Тому й воюємо, як у кіно, з купою піару, тільки кров ллється справжня.
