У помешканні подружжя з Дніпра виник конфлікт, під час якого нетверезий чоловік накинувся на дружину з кулаками, а потім намагався її задушити. Жінка, захищаючись, схопила з полиці сокиру й декілька разів ударила нападника по голові, після чого одразу викликала “швидку”. Чоловіка врятували, а сама постраждала потрапила до слідчого ізолятора, її звинуватили у замаху на умисне вбивство. Представник обвинувачення у суді вимагав для підсудної сім років позбавлення волі. Районний, а згодом і обласний апеляційний суди цю позицію підтримали. Проте засуджена не здавалася, і через чотири роки Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду таки перекваліфікував замах на вбивство на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Як наслідок, замість семи років позбавлення волі жінці присудили обмеження волі на півтора року. Верховний Суд вирішив, що жінка перевищила межі необхідної оборони, навмисне заподіявши потерпілому шкоду — тяжкі тілесні ушкодження, які не відповідають небезпечності посягання.
Чому ж в Україні людині, яка захищається від нападу, так важко довести, що вона — жертва злочину, а не навпаки?
— З одного боку, можливість захищати своє життя і здоров’я від злочинних посягань — конституційне право кожного українця, — каже Роман Лихачов, адвокат. — Однак реалізувати його в умовах українського правового поля непросто. Особливо, якщо було використано зброю (і не важливо, сокира це чи рушниця). Таке поняття, як необхідна оборона, у нас залишається більше теоретичним.
Цілком інша ситуація, скажімо, у правовій системі США: там особа, що зазнала нападу, захищаючись, вправі задіювати таку зброю, яку вважає за потрібне й можливе.
— Що таке, з позиції закону, перевищення меж необхідної оборони?
— Умисне заподіяння нападникові тяжкої шкоди, яка не відповідає небезпечності посягання. Суд бере до уваги місце і час нападу, його раптовість, кількість нападників, їхні фізичні дані. Утім нерідко суди трактують відповідність захисту небезпечності посягання доволі суб’єктивно.
— Наприклад, як у цій справі?
— Так, суди не взяли до уваги, що підсудній нікого було покликати на допомогу, та й фізично жінка була слабша від п’яного та агресивного чоловіка. Тож якби не та сокира, у ролі жертви, напевно, опинилася б дружина. І ще важлива деталь — вона викликала “швидку”, завдяки чому нападник і вижив. Отже, про замах на вбивство не йдеться.
— Ця жінка, поки розглядали справу, відсиділа в СIЗО понад чотири роки за злочин, який не скоювала. Чи вправі підсудна вимагати компенсації за таку помилку?
— Так, згідно зі законом, підсудна може звертатися із позовом про відшкодування моральних і матеріальних збитків і в український суд, і в Європейський суд з прав людини.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому українські військові склади називають бомбою сповільненої дії
