Перед тим як вистрелити собі в голову з автомата, 18-річний Дмитро Гульчук, курсант Львівського університету внутрішніх справ України, надіслав мамі повідомлення, де назвав себе “слабким” і вибачився за свій вчинок... Днями Дмитра поховали у селі Могиляни на Рівненщині. Правоохоронці розпочали провадження одразу за двома статтями: самогубство і доведення до самогубства. Рідні з цим погоджуються, бо, за їхніми словами, син не раз нарікав на “дідівщину” керівництва.
“Дмитро — мій середущий син, — розповідає тато хлопця Олег Гульчук, який повернувся на похорон сина із зони бойових дій, де служить добровольцем. — Ще у десятому класі він визначився із майбутньою професією, мріяв стати поліцейським, щоб бути корисним країні. І я певен, що так би і було, бо Діма — борець за справедливість.
Аби мати кращі успіхи в навчанні, син сам шукав та оплачував репетиторів. Потім сам поїхав до Львова і вступив на бюджетну форму факультету №3 університету внутрішніх справ, планував стати поліцейським із превентивної діяльності.
Пам’ятаю, син розповідав, що для так званої посвяти у курсанти їх змусили повзати під ліжками у казармі, чистити каналізації, вибирати воду з калюж перед приїздом ректора. Дмитра не раз називали дебілом, ідіотом. Одного разу прийшов старшина й каже: “В мене настрій жахливий, ану бігом впали та віджались”. Дмитро запитав: “Чому ми це маємо робити? Лише тому, що ви злі?” Після цього сина зненавиділи і при всякій нагоді чіплялись”.
Також батько пригадує, як одного разу командир забрав у сина жетон і передав деканові. Той викликав Дмитра до себе і став натякати, що віддасть жетон, якщо хлопець купить флешку за 400 гривень. “І це не лише з мого сина знущались, з усіх”, — стверджує батько.
Скаржився курсант, за словами Олега Гульчука, і на постійні крадіжки. “Одного разу у Діми навіть форму забрали, довелось купувати нову, — каже тато. — Син важко то все переживав, бо не міг повірити, що поліція, яка має розслідувати в майбутньому злочини, насправді не така моральна, як він колись уявляв”.
Останньою краплею, вважає батько хлопця, став випадок на шикуванні, де курсантам сказали одягнути протигази. “Свого Діма не міг чомусь знайти. За це командир взводу нахилився над Дімою і став принижувати його, — каже Олег Гульчук. — У цей момент зайшов офіцер курсу й звинуватив сина, начебто він хотів побити командира. У результаті сина перевели з гуртожитку в казарму на півтора року.
Діма подзвонив мені й розповів про це. А наступного дня його поставили у наряд... Саме той, коли він застрелився. За кілька хвилин до того він написав мамі прощальне повідомлення... Вона йому подзвонила, але він уже не відповів”.
Однокурсники хлопця розповідають, що біля Дмитра була ще записка, де він вказав, що його довели і хто саме, описав, як знущались. Але вона загадково зникла…
Днями хлопця поховали. “На похорон ніхто з університету не приїхав, не висловив співчуття, — каже батько. — Я ж зроблю все для того, аби притягти винних до відповідальності”.
Курсанти університету розповіли”Експресу”, що командири тиснули на Дмитра фізично і психологічно. “У нас тепер усі кажуть, що своєю смертю Дмитро захистив нас усіх. Може, хоч тепер будуть менше ображати, бо наразі ставлення до нас — як до собак”, — каже один з курсантів.
На офіційній сторінці університету вмістили короткий некролог щодо трагічного інциденту. Щоправда, навіть не вказали прізвища загиблого курсанта: “Колектив університету висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого здобувача вищої освіти. Сумуємо разом із вами та поділяємо ваш біль. Всі обставини події з’ясовують правоохоронці. Крім того, за фактом смерті курсанта 2-го курсу проводиться службове розслідування”.
На цей час від виконання обов’язків усунули декана факультету №3 та командирів...