Двадцять років тому Роман Батюк з Львівщини вперше помітив припухлість. Але не надавав цьому значення, адже його нічого не турбувало. І лише коли на шиї утворилась велетенська гуля і 70-літній чоловік через це не міг ковтати їжу, а вночі — задихався, звернувся за медичною допомогою.
— За даними КТ-дослідження ми встановили, що це — серединна кіста шиї. Йдеться про вроджену патологію. На шиї є під’язикова кістка, в процесі ембріоногенезу (внутрішньоутробного розвитку) буває, що вона не закривається повністю, а після народження у цій ділянці починає накопичуватись рідина. Так формується кіста, яка може проявитись у будь-якому віці у формі невеликої гулі на шиї. Вона м’яка на дотик, не болюча й не провокує жодних симптомів, — пояснює Віталій Колодій, хірург та медичний директор Лікарні святого Луки (Перше ТМО міста Львова). — Але з часом кіста може збільшуватись та спричиняти певний дискомфорт. Якщо вона росте назовні, то часто люди думають, що це жировик, і відкладають візит до медиків. Коли ж росте всередину шиї, то навіть при невеликих розмірах може провокувати тривожні симптоми: стає важко ковтати чи дихати.
Зазвичай пацієнти звертаються до лікарів, коли кіста має у діаметрі три-п’ять сантиметрів і продовжує рости. Такі невеликі новоутвори видаляємо навіть за пів години. Тоді як у пана Романа кіста в об’ємі сягала 20 сантиметрів, збільшувалась у всіх напрямках — назовні та всередину шиї, й уже не мала місця куди рости. За всю практику ми ще не бачили такої велетенської серединної кісти (вона була завбільшки зі страусине яйце). Операція тривала приблизно три години.
— У чому полягала її складність?
— У цій ділянці організму дуже мало, так би мовити, вільного місця, тож кіста прилягала до всіх органів та структур, відтискаючи їх. Йдеться про важливі судини, м’язи ротової порожнини, корінь язика, слинні залози, трахею, лицевий нерв і щитоподібну залозу. Тому пацієнт вже не міг їсти й став задихатись. Треба було обережно виокремити всю кісту, не ушкодивши судини, нерви та інші органи. Все минуло добре. Вдалось видалити кісту з її вмістом, а також частину під’язикової кістки — це убезпечить пацієнта від рецидиву.
