Попри захворювання на рак І стадії 32-річного Володимира Мельника мобілізували в перші місяці повномасштабної війни. Після вишколу в навчальному центрі відразу направили на Донецький напрямок, де точилися запеклі бої. Через пів року в одному з них поблизу Бахмуту воїн дістав тяжке поранення і його відправили в госпіталь на лікування. Однак вражений метастазами раку молодий організм не зміг витримати нестерпні болі. Володимир помер від травм у госпіталі.
Після похорону батьки взялися збирати документи для отримання одноразової грошової допомоги. Але з’ясувалося, що їм не належаться жодні виплати. Бо в довідці військово-лікарської комісії значилося, що смерть бійця не пов’язана із захистом Батьківщини, її спричинив рак. Військова частина взагалі відхрестилася від нього, видавши документ, що начебто їхній син був у самоволці. Батьки спробували оскаржити висновок ВЛК у вищій інстанції. Але там заявили, що минув 30-денний термін і заява розгляду не підлягає. Довелося через суд поновити термін оскарження.
За майже два роки батьки захисника написали десятки скарг і запитів, вимагаючи, щоб у військовій частині належним чином провели службове розслідування. На підставі зібраних документів вони знову звернулися до ВЛК. Цього разу окружна військово-лікарська комісія визнала, що чоловік помер внаслідок виконання обов’язків військової служби і родичам належить виплатити 2 мільйони 271 тисячу гривень. Такий висновок батьки оскаржили в центральній ВЛК, яка об’єктивно розібралася у всіх обставинах справи і пов’язала його смерть із захистом Батьківщини. І лише нещодавно родина подала документи на виплату одноразової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень.
А от Галина Ярощук досі воює з бюрократичною системою. Свого часу її чоловік закінчив військову кафедру університету й дістав звання лейтенанта запасу. Коли почалася повномасштабна війна, добровольцем пішов на фронт і згодом став польовим командиром діючої військової частини. Життя 46-літнього офіцера обірвалося на Донбасі під час виконання бойового завдання в серпні 2023 року. Машина з бійцями наїхала на протитанкову міну. Дмитро загинув, а його двоє побратимів зазнали важких поранень.
“Командування військової частини не поспішало офіційно оформлювати мого чоловіка як військовослужбовця, — каже пані Галина. — Йому лише видали на руки бланк контракту. Дмитро заповнив, а командир не встиг поставити свого підпису і печатки. Отож виходить, що на момент загибелі він за документами жодного стосунку до військової частини не мав. А позаяк Дмитра не має у списках особового складу, то мені не можуть видати й виписку про вибуття чоловіка з військової частини, яка потрібна для оформлення виплати”.
Пані Галина найняла адвоката. Він подав запити у військову частину. Але відповідь не надійшла, бо з’ясувалося, що бойовий підрозділ уже розформували. Архів документів передали в іншу військову частину, яка не стала правонаступницею, тому не може надавати жодної інформації, вона лише зберігає документи. Наразі дружина захисника намагається дізнатися, хто є правонаступником розформованої військової частини, в якій служив її чоловік. Бо ж без цього не можна навіть подати позов до суду. Якщо не вдасться домогтися справедливості, то замість 15 мільйонів вона зможе претендувати лише на 1,8 мільйона гривень як компенсацію сім’ї загиблого добровольця.
— Подібні факти можливі насамперед через безвідповідальне ставлення командирів військових частин до виконання своїх обов’язків, — каже правозахисник Ростислав Кравець. — Вони не проводять належним чином службових розслідувань, і родичів загиблих позбавляють права на компенсацію. Тому й доводиться обстоювати право на неї в судах. І, як свідчить практика, здебільшого Феміда таки стає на бік родичів полеглих воїнів.
— Сподіваюся, що частково ситуацію допоможуть виправити електронні реєстри та офіційні застосунки військовослужбовця, як-от “Армія+”, — додає військовий адвокат Роман Лихачов. — Але ця система ще потребує вдосконалення, і своєчасне внесення до неї даних значною мірою залежить від людського фактора.
