Мікрофінансові організації обіцяють “швидкі” гроші за лічені хвилини. Нерідко люди беруть тисячу гривень, дві чи три, бо не вистачає до зарплати. Думають, що вчасно віддадуть кредит, але через різні обставини не можуть цього зробити.
37-річна Олена Кравчук з Києва взяла п’ять тисяч гривень мікрокредиту на лікування матері. Проте не змогла у встановлений строк повернути гроші.
Через це була змушена брати нові позики, аби погасити попередні. “Через кілька місяців я зрозуміла, що вже боргую понад 50 000 гривень. Почалися регулярні дзвінки з вимогою негайно погасити позику, колектори телефонували моїм родичам, друзям і навіть колишньому працедавцю, погрожували розклеїти мої фотографії по району. Із початком повномасштабного вторгнення погрози припинилися. Я змогла погасити лише частину боргів. Нещодавно все повторилося. Можуть зателефонувати навіть опівночі”, — скаржиться жінка.
“У мене двоє дітей і хворий батько-пенсіонер. Із чоловіком розлучена. Грошей не вистачає навіть на прожиття, — розповідає 49-річна Марина Бережна з Черкащини. — Тому вирішила взяти онлайн-кредит на 2500 гривень під 1,8% на день. До моменту повернення боргу сума збільшилася до 3805 гривень. За кілька місяців мій борг зріс до 12 600. Хоча частину я сплачувала. Мені запропонували схему, за якою щодня треба було платити 100 гривень. Але після пропуску одного платежу нарахували вже майже 17 000 боргу. Колектори телефонували рідним, сусідам, погрожували. Змушена була поїхати на роботу за кордон, щоб вирватися з цього боргового пекла”.
“За останні кілька років у мене назбиралося близько 15 непогашених мікрокредитів у різних МФО, — каже 45-річна Ірина Барна з Волині. — Загальна сума боргу — понад 100 000 гривень! Наприклад, в одній мікрофінансовій організації лише за два тижні мені нарахували понад 10 000 гривень відсотків. Як сплатити ці захмарні суми? Та, мабуть, легше вмерти”.
На жаль, таких історій чимало. Через війну та зниження доходів населення попит на мікрокредити зріс. Послугами МФО регулярно користується щонайменше 13% українців.
— А чого дивуватися?! Багатьом не вистачає грошей навіть на харчі та побутові речі, — каже керівник ГО “Антиколектор” Михайло Прокопчук. — Щоб якось вижити, люди беруть мікрокредити — все онлайн, швидко та зручно. А мікрофінансові організації (МФО) існують у нас уже близько десяти років. І кількість їх лише збільшується.
— За якою схемою працюють МФО?
● М. Прокопчук:
— Зазвичай вони видають першу позику, наприклад, три тисячі гривень на місяць, без відсотків. Через місяць позичальник повертає цю суму, і йому пропонують новий кредит, але вже під 1 — 3% на день. Людина думає, що це вигідно, і бере знову три тисячі, проте через місяць заборгованість становить уже 5700 гривень. Якщо у позичальника немає таких коштів, МФО пропонує пролонгацію: наприклад, сплатити півтори тисячі гривень зараз, а “тіло” перенести на наступний місяць. І так цей процес затягується. Дехто бере один мікрокредит, потім ще один, щоб перекрити попередній, далі ще один — і утворюється боргова яма з 20 — 30 мікрокредитів. Мені відомо про людину, яка взяла аж 36 мікрокредитів!
— Відсотки за такими кредитами можуть бути захмарними — 300-600% річних і більше, — додає Сергій Фурса, інвестиційний банкір і фінансовий експерт. — Це зазначено в договорі, але часто люди не читають умов позик або не звертають на них уваги. Нерідко в договорі вказується відсоткова ставка на день, наприклад, 1 — 2%. Людина думає, що це небагато і що зможе повернути гроші, наприклад, за п’ять днів, але їй це не вдається, а сума боргу зростає. Та, на мою думку, всі ризики, пов’язані з такими компаніями, лежать на тих, хто вирішує позичати в них гроші.
— Проблема в тому, що закон не встановлює чітких меж для відсоткових ставок за такими кредитами. Сказано лише, що відсотки мають бути “розумними”, — зауважує адвокат Мар’ян Сащук. — Ці питання регулюються лише договорами між клієнтом і МФО. Останні заробляють не на тих клієнтах, які взяли кредит і вчасно його повернули, а на тих, хто пропустив строки оплати, визначені договором.
Деякі з таких організацій вдаються до недобросовісної реклами, акцентуючи увагу на позитивних моментах, а не на можливих наслідках за порушення умов договору. Люди беруть позики онлайн через додатки чи сайти, причому договір часто уміщений на останній сторінці в інтернеті, має значний обсяг, невеликий шрифт і складений так, що навіть людям з юридичною освітою не завжди вдається зрозуміти написане з першого разу.
Працюю у справі, де військовослужбовець взяв мікрокредит у розмірі близько п’яти тисяч гривень. Йому нарахували відсотки, і борг зріс до 40 тисяч. До суду подала не мікрофінансова організація — це зробили колектори, які викупили у неї кредит. Якщо людина неплатоспроможна, то МФО вигідніше продати борг колекторам, які далі вже самі вимагають гроші.
— Чи врегульовано роботу колекторів в Україні?
● М. Сащук:
— У 2021 році була спроба врегулювати колекторську діяльність. Навіть прописали правила: колектори мали використовувати лише ділове спілкування, телефонувати боржнику у робочі дні від 9-ї до 20-ї години тощо. Але хто перевірить, чи вони дотримують правил? Доки за прописаною нормою не встановлено дієвого контролю, вона “мертвонароджена”. До речі, якщо колектори діють незаконно, вони можуть залучати до своєї діяльності навіть осіб, які відбувають покарання.
— А як боротися з нав’язливими колекторами?
● М. Прокопчук:
— Найкращий спосіб — ігнорувати психологічний тиск. Це один з улюблених важелів впливу колекторів: вони телефонують, знаходять контакти рідних і близьких, раніше навіть робили колажі або порноколажі та розвішували у місцевості, де живе боржник. Якщо дії колекторів переходять межу закону, слід звертатися до поліції. Щодо завищених відсотків або неправомірної діяльності МФО, то можна подати скаргу до НБУ.
● М. Сащук:
— Якщо вам починають погрожувати або ображають вас з невідомого номера, найкраще просто його заблокувати. Коли ж погрози стосуються вашого життя, обов’язково звертайтеся до поліції.
— Є випадки, коли борги доводять людину навіть до самогубства...
— Наявність мікрокредиту, а тим більше кількох може впливати на психологічний стан людини. Постійне занепокоєння тим, як повернути борги, особливо в разі втрати роботи чи проблем зі здоров’ям, спричиняє стрес, — пояснює психологиня Аліна Котенко. — Людина погано спить, не може зосередитися, що негативно впливає на прийняття рішень. Утворюється замкнене коло: вона намагається вийти з боргів, але через погіршення психологічного стану лише поглиблює проблему.
Тиск колекторів ще сильніше впливає на психіку. Вони часто використовують залякування та погрози. Це може спричинити підвищену тривожність, панічні атаки, депресію, а іноді навіть навіває суїцидальні думки. Такі погрози можуть мати трагічні наслідки, особливо якщо боржник сором’язливий і боїться осуду оточення: “Що скажуть рідні? А що скажуть на роботі?” Інколи людині здається, що легше піти з життя, ніж зіткнутися з наслідками своїх боргів.
— Що порадите, аби не опинитися в борговій пастці?
● М. Прокопчук:
— Найперше — треба дуже уважно прочитати договір перед тим, як брати мікрокредит, старатися вчасно його повернути. Позики в небанківських фінустановах досить дорогі. Може йтися про тисячі процентів річних. У договорі мають бути зазначені: загальна вартість кредиту з усіма комісіями і платежами, реальна річна процентна ставка, строки та суми, умови дострокового повернення, штрафні санкції у разі порушення умов кредитування тощо. Крім того, сайти містять калькулятори загальних витрат, пов’язаних з кредитом, за допомогою їх можна легко порівняти пропозиції різних фінустанов.
Часто споживачі, які порушують свої зобов’язання, апелюють до того, що жодних документів не підписували фізично, а лише натискали на віконця на сайті. Але оформлений онлайн договір рівнозначний звичайному паперовому документу!
● М. Сащук:
— Якщо йдеться про суму до десяти тисяч гривень, простіше повернути борг і забути про нього. Тіло кредиту треба віддати в будь-якому разі, а ось нараховані відсотки можна поставити під сумнів у суді. Люди часто думають, що коли не повертати борг протягом трьох років, то він автоматично “згорає”. Це не так, це міф. На практиці такі історії часто закінчуються судовими позовами від кредиторів, рішеннями судів про стягнення боргу, виконавчими провадженнями, блокуванням рахунків й арештом майна.
