Закон, який передбачає це, підписав глава держави. Тож тепер до лав ЗСУ зможуть мобілізувати тих чоловіків, які мають родичів з інвалідністю. Чи є виключення?
— Якщо раніше відстрочку від мобілізації надавали військовозобов’язаним, котрі мали на утриманні дружину або чоловіка з інвалідністю І чи ІІ групи, або ж одного зі своїх батьків чи батьків дружини, або чоловіка з інвалідністю, то тепер ця норма змінена, — пояснює Олександр Золотухін, правознавець. — Відстрочку можна буде отримати лише в тому випадку, якщо в родині немає інших працездатних членів, зобов’язаних утримувати особу з інвалідністю.
— Що мається на увазі?
— Якщо у військовозобов’язаного чоловіка дружина має І чи ІІ групу інвалідності і є дорослий син або дочка, то його можуть мобілізувати. Причому це не залежить від того, чи діти мешкають разом з батьками, чи проживають в іншому населеному пункті або навіть тимчасово виїхали за кордон. Саме через такі зміни до закону “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку” виникли правові колізії.
— У чому вони полягають?
— Автори законопроекту не внесли поправок до іншого закону “Про військовий обов’язок та військову службу”, в якому визначено перелік підстав для звільнення зі служби. Однією з них є наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тут нічого не сказано про інших працездатних родичів, котрі зобов’язані утримувати особу з інвалідністю. На практиці вийде так, що військовозобов’язаного, який має на утриманні дружину з інвалідністю, мобілізують, позаяк у нього є повнолітні діти, котрі повинні доглядати маму. А наступного дня він може на законних підставах подати рапорт про звільнення зі служби у зв’язку з доглядом дружини-інваліда. І командир військової частини зобов’язаний буде його задовольнити. І так може тривати до безкінечності.
— А хто має подавати у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки інформацію про наявність у родині працездатних осіб, які зобов’язані утримувати особу з інвалідністю?
— Такі довідки мали б видавати органи місцевого самоврядування, позаяк вони володіють найповнішою інформацією про родинні зв’язки військовозобов’язаного. Однак, яким чином вони мають це робити — невідомо. Адже немає законодавчо затвердженого механізму документування таких фактів. А як поступати із сім’ями переселенців, котрі, скажімо, місяць чи два тому приїхали в населений пункт? Хто має довести наявність у родині інших працездатних членів, яким документом це підтвердити?
— Які ще підводні камені цього закону?
— Одна з проблем стосується порушення принципів соціальної справедливості. Скажімо, в родині є два дорослі сини, мати яких прикута до ліжка. Чоловіка в неї немає. За інвалідність жінка отримує 2093 гривні соціальної допомоги. Молодший син змушений перебиватися тимчасовими заробітками, оскільки доглядає матір. Основне джерело доходів сім’ї — зарплата його старшого брата, який офіційно працевлаштований. І тут раптом мобілізують молодшого сина. Старший брат змушений розрахуватися з роботи, бо ж мати потребує постійного піклування. Навіть якщо він офіційно оформить догляд, то отримуватиме від держави щомісячно лише приблизно 2600 гривень допомоги. Зрозуміло, що цих коштів недостатньо.
На мою думку, логічніше було б внести зміни до того абзацу статті 23 закону “Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку”, де йдеться про догляд людини з інвалідністю І — ІІ групи не родичами, а чужими людьми. Лише в такому випадку чоловік, на утриманні якого перебуває дружина з інвалідністю, втрачає право на відстрочку від мобілізації. Власне, такої позиції дотримувалася одна із співавторок цієї зміни до законодавства. Але депутати чомусь проголосували по-іншому. І закон уже підписаний президентом.
