Нещодавно стало відомо, що Мінкультури закупило 1240 примірників книги про одностатеві стосунки — “Принцеса+принцеса: довго і щасливо” О’Нілла Кейта. Цей комікс повинен надійти, зокрема, у шкільні бібліотеки України. Книжка, яка розповідає про двох дівчат, історія яких завершується весіллям, спричинила жваві суперечки. Ми зібрали коментарі з обох сторін барикад.
— На мою думку, така дитяча література корисна. Адже вона розповідає про реалії світу, в якому живемо, — каже Марина Вєжис, дитяча психологиня. — У цій книзі немає сцен сексуального чи еротичного характеру. Тож не потрібно жорсткого контролю над тим, з якого віку й з ким дитині її читати.
— Не можу погодитись із цією думкою. Історія подається у коміксі в контексті романтичної любові між представниками однієї статі, й у цьому криється небезпека, адже казка нав’язує дитині моделі такої поведінки, — каже Людмила Гридковець, кандидатка психологічних наук, голова Української асоціації християнської психології. — На моє переконання, дітям, а особливо дошкільного віку, варто розповідати про базовий принцип відтворення роду. Тоді в них сформуються правильні статеві цінності, сексуальні орієнтири тощо.
— Чи варто дітям розповідати про одностатеві стосунки і якщо так, то з якого віку?
— Варто. Не раніше, ніж коли їм буде 9 — 10 років. Втім робити це треба так, аби не нав’язувати малечі ці орієнтири. До речі, дослідження показують, що майже в усіх дітей, які мали потяг до осіб своєї статі, він до 19 років зникає.
Дослідження показують, що майже в усіх дітей, які мали потяг до осіб своєї статі, він до 19 років зникає.
М. Вєжис:
— При поясненні теми гомосексуальності важливо наголошувати на взаємоповазі, на тому, що такі стосунки мають бути без насильства. Також батьки можуть порівнювати: “Мама любить проводити час із татом, бо ми подобаємося одне одному, так само може подобатися бути разом двом чоловікам чи жінкам”.
І наголошу ще раз — говорити про це потрібно. Чимало моїх пацієнтів-підлітків бояться розповісти батькам про сумніви щодо своєї гетеросексуальності, вони не можуть у собі розібратися. Через неможливість поговорити про це з найріднішими діти часто мають високий ризик розвитку депресії та інших психічних розладів.
А найгірше, коли батьки заявляють — “ти не моя дочка, якщо кохаєш дівчину” або “я від тебе відмовлюся, якщо скажеш, що ти гей”. Якщо ви почули зізнання або сумніви від своєї дитини щодо орієнтації, варто наголосити на тому, що ви все одно її любите, що не відмовитеся від неї. Якщо ви не готові обговорити з нею цю тему, то так і скажіть: “Дякую, що поділився (-лася) зі мною. Але я вражена, тому давай поговоримо про це трохи згодом, коли я побуду з цією думкою. І пам’ятай: я люблю тебе, попри все”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як через негоду українські села відрізало від світу
