“Коли кримськотатарська і караїмська стоять поряд із російською, це парадоксально”, — зазначила посадовиця.
— Це давня проблема — про неї вже багато років говорять правники. Є навіть рішення Конституційного Суду від 14 липня 2021 року, яке стосується цього питання, — пояснює координатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда. — Річ у тім, що ще в часи Леоніда Кучми, двадцять два роки тому, Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних або міноритарних мов. Це документ Ради Європи, покликаний захищати мови, яким щось загрожує чи які, наприклад, зникають.
І от тоді, коли проросійські сили мали в українській владі значний вплив, ця хартія була, по-перше, неправильно перекладена — з російської мови, а не з французького чи англійського оригіналу. По-друге, в її назві був використаний термін “мови національних меншин” замість “міноритарні мови”. Тобто нині цей документ у нас офіційно називається “Європейська хартія регіональних мов або мов меншин” замість “Європейська хартія регіональних мов або міноритарних мов”. І в самому законі про ратифікацію Хартії йдеться про те, що її дія поширюється на мови національних меншин. Під приводом того, що Хартія захищає мови нацменшин, у закон було вписано мову російської національної меншини.
— Виходить, що російська потрапила до цього переліку безпідставно.
— Так. Ні за Кучми, ні тепер російська мова ніякого особливого захисту не потребує. Навпаки, від неї, від згубних російських впливів нам ще треба захищати українське суспільство, надто під час війни. У законі згадано про румунську, словацьку, болгарську, угорську, кримськотатарську, гагаузьку, грецьку, польську, білоруську мови, які належить захищати. З цим можна погодитися. Єдине — у списку є також молдавська. Її треба вилучити. Бо і в Румунії, і в Молдові законодавство визнає, що є тільки румунська мова. Молдавська — це, власне кажучи, витвір сталінського режиму. Тепер, щоб розв’язати цю проблему, — як на рівні правильного застосування назви Хартії, так і на рівні переліку конкретних мов, — потрібно ухвалити зміни до ратифікаційного закону.
— Чому це важливо зробити?
— Тому що Рада Європи моніторить виконання законів про ратифікацію європейських документів. Якщо у нас записано, що російська і так звана молдавська, якої насправді не існує, потребує захисту, то ми повинні це робити. Рада Європи перевіряє, як ми виконуємо цю вимогу. А не може бути так, що ми однією рукою обмежуємо поширення російської видавничої продукції, музичних творів, а другою — захищаємо російську. Як тоді нам боротися з русифікацією?! Помилки треба виправляти.
Торік Кабмін Шмигаля подав до парламенту законопроєкт про уточнення назви Хартії та переліку мов. Але проблема у тім, що з відставкою уряду всі законопроєкти, подані ним і не прийняті бодай за основу, автоматично знімають з реєстрації. Тож тепер цей законопроєкт треба подати повторно. Що швидше це буде зроблено, то краще.
