Станція відправлення поїзда — пекло, влаштоване рашистами. Історії, які ми почули від провідників евакуаційних поїздів

Вони розповіли "Експресу" про найважчі рейси, молитву, яку промовляють у критичні моменти, та пасажирів, які запам'яталися.

Фото УНІАН
Фото УНІАН

Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну замість звичних рейсів на спеціальні маршрути вийшли евакуаційні потяги, аби рятувати людей від війни. І тут чималий тягар взяли на себе провідники, яким доводиться не тільки виконувати прямі обов’язки, але й бути психологами, кухарями, охоронцями порядку... 

...Перші рейси виявились дуже важкими, адже охочих евакуюватися у кожному з міст, де обстріли не припинялися, було надзвичайно багато. Так, при нормі 40 у вагоні могло їхати й 200 пасажирів. Люди стояли у проході чи тамбурі вагона десятки годин, спали на підлозі або стоячи — але почувалися щасливими від того, що змогли вирватися з пекла. Їхні історії неможливо слухати без сліз.

“Якось у моєму вагоні їхав 14-річний хлопчик, якого привезли з Маріуполя до Дніпра, — розповідає 36-річна  провідниця Тетяна Когут із села Головецько, що на Львівщині. — Коли заходив у вагон, його дуже тіпало. На мої запитання не відповідав, лише мовчки дивився в одну точку. Потім, коли ми рушили, я знову підійшла до нього. Виявилось, що звати підлітка Максим. Разом із мамою, татом і сестричкою вони виїжджали з міста, коли раптом у машину щось влучило... Хлопчик отямився на дорозі — ударна хвиля відкинула його на декілька метрів. Неподалік лежала мама, тіло якої тліло... Вижив лише він. Небайдужі довезли хлопчика до Дніпра, посадили у потяг. Як мені відомо, львівські волонтери допомогли прилаштувати дитину”.

“Знаєте, невимовно шкода було дивитися на стареньких, немічних та людей з інвалідністю, яких ми евакуйовували у березні зі Слов’янська, — розповідає 55-річний провідник Валерій Сіхневич. — В однієї  жінки були побиті ноги. Ми вносили її на простирадлі, вона так кричала... Багато людей тривалий час нічого не їли. Коли я виніс вареники, які передали волонтери, вони просто розхапали їх — такі були голодні”.

“Перед кожним рейсом я вдома готувала поїсти із запасом: якісь канапки, відбивні, гречку чи ще там щось, — додає Тетяна Когут. — Годувала пасажирів, аби ніхто не був голодним, — бувало, що собі нічого не залишалося”.

Евакуаційним поїздам нерідко доводиться рухатися під обстрілами. Адже десь у містах — загалом спокійно, десь — навпаки. Іноді, як відомо, ворог атакує й вокзали.

“Якось ми були в Запоріжжі, проводили посадку, і якраз у той момент почались обстріли у місті: постраждали дитяча лікарня та гіпермаркет неподалік вокзалу, — згадує провідниця. — Дим був густий, чорний, вибухи — дуже гучні. Але ми не мали права панікувати — потрібно було виконувати свою роботу.

Якось ми були в Запоріжжі, проводили посадку, і якраз у той момент почались обстріли у місті.

А одного разу, коли їхали з Києва, неподалік Василькова почалися обстріли. Ми рухались із вимкненим світлом у вагонах та в цілковитій тиші. Я вийшла у тамбур, визирнула у вікно й побачила дим і полум’я. Серце тоді добряче тьохнуло... На щастя, поїзд не постраждав.

До речі, кожен із нас напам’ять знає 90-й псалом. Ми молимося перед відправленням, після прибуття та в критичні моменти. Якось їхали пасажири, які всю ніч молилися на вервиці, а разом із ними — і я. Дивлюся — а молитву за нами повторює пів вагона!”

“Не раз і нам доводилося їхати в суцільній темряві, — ділиться Валерій Сіхневич. — Ми навіть не повідомляли пасажирам, де вони і яка має бути зупинка. Адже хтось міг повідомити інформацію рідним телефоном, а розмову — перехопити росіяни...”

До речі, в евакуаційному потязі з паном Валерієм працювали дружина і донька. Цілий місяць їх не могли змінити. Тому родина буквально жила в поїзді: тут спали, милися... Тепер ось вони знову заступили на зміну. Причому ніколи не знають, куди і як їхатимуть цього разу.

“Вірите, такого за цей час надивилася і наслухалася! — каже Тетяна Когут. — Бачила, як діти, почувши якийсь сторонній звук (чи то потяг повз проїжджає, чи полицю хтось гучно опустив), падали на підлогу, закриваючи руками голову. Вони тряслись, плакали. Від розуміння того, що ці янголята замість мультиків бачили війну, мурахи по шкірі. Сльози навертаються...

Біженці, коли виходили з потяга, плакали й дякували, що довезли їх у безпечне місце, якомога далі від війни”.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також про те, як українські храми готуються до Великодня

Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Зовнішні акумулятори не люблять перегрівання, вологу, неоригінальні зарядні пристрої і механічних пошкоджень.

30.11
Люди і проблеми
Фото instagram.com/support.market.ua

Щоб отримати допомогу, потрібно заповнити анкету і чекати запрошення на електронну пошту.

30.11
Подробиці
Дефіцит потужності в енергосистемі знизився до 27%. Як сьогодні відключатимуть світло?

Уряд закликав місцеву владу пояснити людям, чому у деяких будинках ніколи не вимикають електроенергію.

30.11
Подробиці
Львівські депутати знову закликали заборонити московську церкву в Україні

В області досі діють близько чотирьох десятків храмів УПЦ МП.

29.11
Подробиці
Систематичне знищення енергосистеми України світові політики називають воєнним злочином та геноцидом

Рафаель Гроссі заявив, що МАГАТЕ збільшить кількість своїх співробітників на українських АЕС.

29.11
Подробиці
Генсек НАТО закликав відправити Києву більше систем ППО

На саміті в Бухаресті пропонують розглянути заявку України на вступ до Північноатлантичного альянсу.

29.11
Подробиці
Кремль навесні збирався  застосувати ядерну зброю проти України

РФ "в односторонньому порядку відклала" переговори зі США щодо інспекцій ядерної зброї.

29.11
Подробиці
СБУ затримала у Запорізькій області коригувальника ворожого вогню

Ним виявився працівник одного з оборонних заводів.

29.11
Подробиці
Мінус 480 окупантів і 2 літаки. Генштаб оновив дані про втрати ворога за останню добу

ЗСУ вже затрофеїли російської бойової техніки майже на $2 мільярди.

29.11
Люди і проблеми
Господарі 40 років обробляли цей город і навіть не здогадувались про унікальне поховання тут.

Його знайшли в селі Угорськ Шумської громади. Археологи датують захоронення VII - VI століттями до нашої ери.

29.11
Люди і проблеми
● Висота цієї ГЕС — 3 метри 20 сантиметрів.

Сконструював її на вулиці Брацлавській у Вінниці житель багатоповерхівки 62-річний Іван Верещак.

29.11
Подробиці
Глави МЗС семи країн північної Європи заявили про намір підтримувати інвестиції в Україну

Швеція надала Києву найбільший в історії двосторонніх відносин пакет оборонної та фінансової допомоги.

29.11
Подробиці
18-тисячний Ладижин залишився без тепла. У місті оголошено надзвичайну ситуацію

Мер Валерій Коломєйцев достроково склав свої повноваження під час воєнного стану.

29.11
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Один із підрозділів російських окупаційних військ на Луганщині за тиждень втратив до 70% особового складу.

28.11
Подробиці
Фото Олега Ныколенка у Twitter.

Українцями, які потрапили в аварію, наразі опікуються посольства України і Латвії.

28.11
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Як саме діагностують це захворювання? Чи ефективні для лікування банки й гірчичники?

28.11
показати більше