Українці охоче постять переможні відео та слогани “віримо в ЗСУ”, але дедалі менш охоче йдуть до ТЦК, колишніх військкоматів.
Цікаво, а як би повелися європейські чоловіки в разі збройної агресії проти їхньої країни? Згідно з опитуваннями, у Британії, приміром, тільки 20% чоловіків від 18 до 40 років готові йти добровольцями до війська, а ще 27% сказали, що підуть на службу, якщо їх мобілізують. У Німеччині воювати готові тільки 17% опитаних чоловіків, а у Польщі — 15,7%. Тож, вочевидь, у будь-якому суспільстві є певна частка чоловіків, які будуть ухилятися від служби. Чи не так?
— Відсотки тих, хто не хоче воювати, є у всьому світі. Десь таких більше, десь — менше. Українці не унікальні, — каже Вадим Васютинський, доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. — Вищий відсоток тих, хто готовий загинути за Батьківщину, спостерігається зазвичай у колективістських суспільствах, наприклад, в Азії, Китаї. Натомість західні суспільства більш індивідуалістичні, тут важче мобілізувати людей для такої боротьби.
— Є певний відсоток так званих пасіонаріїв — чоловіків, які готові воювати незалежно від національності. Це такий психотип, можна сказати “код ДНК”. І таких приблизно 15% у кожному суспільстві, — вважає Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ “Права справа”. — Щодо ухилянтів, то людина може бути просто морально неготовою брати участь безпосередньо у бойових діях. Страх — основний демотивуючий фактор. Також є побоювання, що у випадку поранення чи загибелі бійця його сім’я залишиться без годувальника. Тут питання у недовірі до держави як інституції, яка має виконати свої зобов’язання перед військовослужбовцями. До мене звертається дуже багато людей, які розповідають, що їхні рідні загинули, а їх подають як безвісти зниклих і родина не може отримати компенсацію. Це поширене явище і давайте нарешті про це говорити.
— А яка ваша думка?
— Порівнювати європейців і нашу ситуацію, це як порівнювати тепле і солодке, — каже Євген Магда, директор Інституту світової політики. — В інших країнах розмірковують над тим “що буде, якщо?”, а ми ж опинилися всередині процесу. В України не було вибору, у нас ніхто не проводив соціологічних опитувань 24 лютого. Просто всі розуміли, що це треба робити — захищати свою країну. Тому й говорити, що європейці не воюватимуть, не варто. Бо цього ніхто не може знати напевно.
● Д. Снєгирьов:
— Так, важливо, хто саме проводить подібні соціологічні опитування в Європі. Бо наразі спецслужби РФ намагаються активно просунути версію про неготовність країн НАТО до безпосереднього військового зіткнення з РФ. Основні зусилля країни-агресорки нині направлені на деморалізацію та створення відповідного мікроклімату в європейських суспільствах. Тому до будь-яких опитувань слід ставитися обережно.
— Мій друг, який нині проживає в Європі, підтверджує, що європейці не готові воювати, — каже Андрій Гаркуша, військовослужбовець десантно-штурмової роти. — І що у разі нападу на них, вони шукатимуть притулку у безпечніших країнах. Проте, якщо ця "чума" (московська. — Авт.) пошириться, то може виявитися, що місця для втечі не залишиться. Чомусь усі вважають, що у XXI столітті, у часи розвитку цивілізації, має панувати мир і дружба, що всі повинні бути толерантними й привітними. Проте реальність показує інше. Ти можеш простягнути руку до світу, але варвар може прийти й вбити тебе, твою родину й захопити твою землю. У той час, коли потрібно було нарощувати м'язи, Європа говорила про дипломатію. Забуваючи, що якщо ти слабкий, то тебе просто знищать.
Неготовність до війни чоловіків в Європі може привести до того, що війна вже незабаром почнеться й у них. Росія розбила ілюзію про те, що після Другої світової таке ніколи більше не повториться. З України все тільки почалося. Тому ворога треба зупинити. У кожній країні слід пропагувати культ сили та мужності серед чоловіків. Вони повинні зрозуміти, що якщо не бажатимуть воювати за свою країну, то потім їх або їхніх дітей можуть використати у складі армії агресора. Ті ж українці, які ухиляються від служби вдома й тікають у Європу, все одно стануть воїнами в складі європейських армій, борючись з російськими варварами.
